О, Діво Маріє, Мати наша, Отець Небесний зробив Тебе Храмом та інструментом Святого Духа, щоб, прийнявши від Тебе плоть, Предвічне Слово увійшло в світ і оселилося з нами. Ти, о Мати, завжди була для нас тією провідною зіркою, яка веде до дому Отця. Як колись в Кані Галилейській Ти говорила до наших праотців, так і нині Ти звертаєшся до нас зі словами: «Зробіть все, що Він вам скаже» (Ін.2,5).
Божий Притулок грішників, будь Господньою поміччю нам, недосконалим і немічним, Своїм Небесним Покровом бережи нас від зла, яке нам постійно загрожує. Скорботним втіха, як Мати, поможи нам, коли в нас вичерпується надія і сили для доброго християнського життя. Разом з нами випроси у Сина Свого хворим зцілення та благодать здоров'я душі і тіла для всіх слабких і страждаючих. Господньою ласкою і премудрістю дітей навчи любові до Бога і людей, до Святої Церкви і до нашої дорогої Батьківщини. Випроси їм у Христа Спасителя любов батьків і вихователів. Зміцни наші родини, щоб вони були сильні Богом.
Просимо, щоб молоді Господь дав належні сили і благословення бути вірною Богу, а також мудрість в пізнанні краси і гідності людської особистості, значення сімейного життя, велич материнства і відповідальність батьківства. Нехай за Твоїм святим заступництвом Отець Небесний пробудить й, передусім, серед нашої молоді численні покликання до священичого і душпастирського, чернечого та місіонерського, а також євангелізаційного і катехитичного, соціально-благодійного й іншого служіння та поблагословить її усіма необхідними для цього благодатями і дарами Святого Духа. А духівництву різних традицій та обрядів хай Він дарує мужність проголошувати Євангеліє Царства Божого і радість вірного служіння Твоєму Синові в Святій Його Церкві Христовій, котру нехай обдарує відновленням її єдності і цілісності, що була за першоапостольських часів.
У Вітчизні нашій просимо Тебе, аби Господь подав жити всім нам у ній в дусі єднання, правдивого миру й братньої любові і взаємодопомоги, дарував серце щире й відкрите назустріч потребам наших сусідів і співгромадян. Сьогодні ми ввіряємо себе Твоєму Небесному заступництву, тому що спокон віку ніхто не чув, щоб хтось із прибігаючих до Тебе, прохаючих у Тебе Божої допомоги, був Тобою, а відтак – Господом, покинутий (молитва св. Бернарда).
Віддаємо під Твій Божий Покров, о Маріє, нашу єпархію і всі громади на її території, щоб вони користувались належною свободою віросповідання. Нехай храми наповнюються правдивим служінням і прославленням Бога, а віруючі – з натхненням і радістю приступають до Слова Божого і Святих Таїнств. Молитвами нашими до Господа в скорботах не погорди, о, Володарко наша, Заступнице наша, Пресвята Богородице. Амінь!
Ієрей Роман Сливка, настоятель Храму Успіння Присвятої Богородиці у м. Збараж, Тернопільської обл.
Скільки себе пам'ятаю, я завжди прагнув писати. Із самого дитинства мене вабив писемний стіл та нічний торшер. Змалечку я полюбляв звук, з яким ручка залишає сліди на папері і запах чорнил.
Світ яскравий та захопливий. Він прагне любові та уважної ніжності. Досконалість природи допомагає нам усвідомити велич Божого замислу. Талант побачити та зуміти поділитися із іншими цією красою на полотні дано не кожному. Але ті, в кому сяє ця Божа іскра, часто втрачають зв'язок з реальністю, віддаючись творчості всією душею. Ті ж, хто творять словом мають відчути текст серцем. І лише тоді ці рядки можуть бути записані. Інакше це вже не творчість, а ремесло.
Отець Роман Сливка. Священик, котрий пише. Журналістика. Публіцистика. Він завжди серед людей. На ньому відповідальність за численні душі його прихожан.
Ще до початку програми я побачив в ньому лідера. Лідера, котрий усвідомлює свій духовний урок. Лідера – громадянина, українця, священика, батька, чоловіка.
Невгамовний та непосидючий. Завжди поспішає та сяє. Несе світло. Допомагає людям віднайти світло навіть в найстрашнішій пітьмі гріхів, сумнівів та відчаю.
Священники, монахи, капелани, вся наша оновлена Українська Церква сьогодні, як ніколи, потребує підтримки Нації. Більш ніж тисячолітньою історією нашої віри ми підтверджуємо свою вірність Богу.
І це треба культивувати та примножувати, наближаючись все ближче і ближче до загальнонаціональної молитви, до усвідомлення витоків своєї культури та генетики. Це всередині нас. Це мовчазна молитва, що передається від покоління до покоління вже 1037 років.
Ми здолаємо і внутрішніх, і зовнішніх ворогів. В Україні запанує МИР. Та мир душі може принести лише віра та молитва.
Я прошу у Бога ласки коли-небудь завернути мої шляхи до міста Збараж, коли в храмі Успіння Пресвятої Богородиці отець Роман служитиме службу. Стоячи в затишній напівтемряві храму, слухаючи молитву я буду впевнений, що зараз за нас усіх молиться до Господа сильний, чесний і самовідданий священнослужитель.
І не важливо, знатиме він про мою присутність чи ні. Найважливіше те, що я йому довіряю. Ми завершили нашу «Сповідь», а отець Роман ще переживав наш діалог.
Він проповідував. Я чув це. І ця проповідь, ця «Сповідь», назавжди залишиться в моєму серці. А значить одного дня я обов'язково потраплю на службу до цього священика, котрий проповідує ЖИТИ.
Отець Роман Сливка. «СПОВІДЬ» –авторська програма Олега Володарського
