Найбільше я в людях ціную чесність, справедливість, щирість і небайдужість, надто якщо ці люди належать до політичного істеблішменту; ба більше, є представниками єдиної в світі супердержави, що має найбільший авторитет серед усіх суб'єктів міжнародного права.
Джон Маккейн був саме тією людиною, яка оберігала ці якості, підтверджуючи правильність принципу «жодної толерантності нетолерантним». Якби саме його, класичного республіканця, який ще декаду тому називав Росію бензоколонкою під маскою держави, обрали президентом замість Обами, ми мали б інакшу геополітичну реальність, ніж отримали натомість.
З Росією була б жорстка й безкомпромісна конфронтація, зважаючи на поглинання нею Східної Європи вкупі з нав'язуванням їй бачення «русскава міра». Росія би відповіла за кожну з розв'язаних нею воєн в Молдові, Грузії та Ічкерії без жодної заморозки, прикритої фіговими листочками угодами під егідою ОБСЄ і ні про який reset мови б не було. Україна б отримала всебічну підтримку на шляху в НАТО і ЄС, за зазіхання на який, а отже, і на наш суверенітет, Кремль би поплатився дорожче від акту Маґнітского.
Москва була би змушена згорнути підтримку узурпатора Башара Асада, єдиного організатора громадянської війни в Сирії, а також підтримати резолюцію Радбезу ООН, зважаючи, по-перше, на тиск США, а по-друге, на тиск тоді ще існуючого громадянського суспільства в Росії, що рік у рік би обростало м'язами в умовах президентської каденції Маккейна. Не було би шрьодеризації Європи, оскільки Маккейн зламав би вуглеводневий бенкет Росії з ЄС за допомогою економічних та військово-політичних важелів. ЄС озвучив би ідею власних збройних сил ще до загарбання російськими військами Криму та подальших санкцій.
Все б це було, якби не вибрали Обаму, що зробив все з точністю до навпаки. Хоча, на жаль, і ми тоді не знали, хто наш справжній друг; ба більше, ми не знали, хто ми самі є, оскільки жили в лоні вигадок і міфів окупантів та агресорів, що будь-як користалися нагодою нас знищити ще з часів спалення Андрєєм Боґолюбскім Києва.
Маккейн був одним з тих, хто хотів нам допомогти, показував правильний шлях і ніколи не сумнівався, що ми набудемо фактичної, а не формальної незалежності. Він одним з перших побував на нашому Майдані серед закордонних політиків і щиро захоплювався нашим духом свободи, будучи впевненим, що він рано чи пізно тріумфує. Він був нашим другом, оскільки пізнався в біді, причому виключно з найкращого боку. І заслуговує своїми діями на виключно комплементарні відгуки від мене.
Rest in peace, Mr. McCain. We"ll always remember you as our best friend. You were the best of the best.
You were the hero. Heroes never die.
Thank you for all.
Glory to the U.S! And glory to Ukraine!
