Сьогодні, у зв'язку з введенням у дію чергових норм закону про мову, запалало.
Одні розповідають гидоту про українську мову та україномовних, блогериня з Києва уже встигла втратити роботу в ІТ-компанії. Написала, що українська мова мерзенна, а україномовні — бидло. Компанія вважала інакше. За це великі респекти All star sitcom.
Інші ж зайшли хитріше і на різні голоси понесли синхронно одну тезу: насильно не можна змусити полюбити мову.
От що я думаю з цього приводу. Я не закоханий у Правила дорожнього руху. Не палаю любов'ю до Кримінального кодексу. Не обожнюю презумпцію невинуватості. Не маю пристрасті до принципу територіальної цілісності.
Я просто цього всього дотримуюся.
І від російськомовних громадян не очікую любові до української мови. Хочу лише, щоб вони користувалися нею, коли надають послуги мені та іншим україномовним. Як навряд чи хтось із них любить табличку множення, але всі нею послуговуються, аби розрахувати, скільки я маю заплатити.
