Іду собі своїм районом, нікого не чіпаю, думаю про те, що уже два дні мені 42, і що 42 — це відповідь на питання життя, Всесвіту і всього, і тільки лох може в 42 доводити, що він не лох. Але з іншого боку, мені вже 42, а я досі не один із найбільш величних світових лідерів. І в тих дурнуватих думках майже наздоганяю парочку.
Жінка добре за 50 на вигляд, у яскравому платті в якісь квіти чи щось таке, чоловік добре за 60 на вигляд у джинсах в обтяжку, стрункий, зараза (я зазвичай цілком дружу зі своїми формами і вагою, але тут чогось заздрю). Говорять про щось таке серйозне, якась нова книга з антропології, я прислухаюсь, бо мені цікаво, хоча не все розумію. І тут просто в розпал цієї розмови пані зупиняє руку, яка мотилялася вперед-назад. Зупиняє її позаду себе, смачно прикладається до сідниці пана і вже не відпускає.
Не знати чому, ця сцена викликає в мене ніжні почуття і бажання зафіксувати для історії. Я беру телефон і намагаюся клацнути пару. Жінка в платті у квіти (звучить по дурному, але ж не писати ж мені весь час «із рукою на дупі») чи то чує «клац», чи просто щось відчуває, робить півоберта головою і підморгує мені і показує кінчик язика, не відпускаючи рукою сідницю чоловіка. І лише коли повністю повертає голову вперед, забирає руку і починає щось жестикулювати в тон розмові.
І от я більше не думаю про 42, і про питання життя, всесвіту і всього, а думаю про те, що бляха хочеться занотувати собі цей настрій, але ні фото, ні текст нічого такого не передає. Пишу, а що я цим усім хочу сказати, — не знаю сам )
П. с. Фото пари не виставляю, бо а якщо б виявилося, що то не дружина і чоловік? Мені ж бляха уже два дні як 42, я вам не дурачок якийсь!
