Нема що одягнути.
Я товста.
Треба переставити меблі!
Ось — три основоположні стовпи, на яких тримається бадьорість, здоров'я і врівноваженість, як мені бачиться, усього жіноцтва планети.
Відбери у жінки будь-який з цих маніпуляційних інструментів — одразу ж увімкнуться механізми незворотнього розладу психіки та розбалансування гормонального стану організму і почнеться загальний капець для всього оточуючого в цілому. Що, очевидно, є вкрай шкідливим явищем, бо тягне за собою вже геть трагічні наслідки, стократ відбиваючись на спокої і вмиротвореності чоловічої половини людства.
З оцих трьох пунктиків наймиліший, вважаю, останній. Воно мусить мати якусь прекумедну медично-психіатричну назву, оте непереборне бажання раз на якийсь час двигати домашній хлам із кутка в куток!
За часів далекої юності була у вашого покірного слуги одна подружка, що теж потерпала від манії регулярно матуляти ввєрєнним їй інтер'єром. Й оте її зрушення було особливо поглибленим, бо перетрубації з меблями влаштовувалися чи не щомісяця.
У однокімнатному дєвічьєм пентхаусі числилися негроміздкі: ліжко, стіл, крісло, тумбочка, горнятко, плакат Шварцнеґґера і стаціонарний телефон на довгому дроті, що з практичних міркувань базувався зазвичай посеред кімнатки на килимку. Так було зручніше дотягуватися до нього з будь-якої точки простору.
Зрідка зустрічаючись з тією дівчиною, я завжди точно вгадував, що напередодні відбулося чергове загострення. Про це завше красномовно свідчив синець на прекрасному чолі. Дівчина вона була веселої вдачі, тому сміючись кожен раз пояснювала: «Та от, уявляєш, знову забула, що пересунула ліжко під протилежну стіну, а серед ночі, як завжди, задзвонив телефон!..»
Гарних вам інтер'єрів. ))
