Нинька вночі зомбоящик у фоновому режимі показував якусь передачу із серії «жьвьоздная жизнь звьоздних жвьозд» чи щось на кшталт... Серед іншої гламурної чехні зокрема була заторкнута тема: «тьошча — лютий звєрь». Щільно напудрені потаскані мамаші різних пьозд взахльоб розповідали на камеру, як сначала ані ніфкакую і фштикі васпрінімалі будушчіх зятьйов-муж'йов сваіх дєвачєк, но патом он дєлал што-то такоє едакоє і сєрце смяхчалось, і тєпєрь ані лучшиє друзя, і вапшчє, і проча хуйня.
Якщо відкинути гротескність тої теле-полови, то в принципі сама тема є животрепєщущою для соціуму в цілому.
А я згадав, як один мій веселий приятель з першої миті знайомства закохав у себе свою майбутню тещу. Заодно і тестя.
На порозі хати під час офіційного представлення сторін одна одній, після вступного слова своєї дівчини ("Мамо, тату, знайомтеся, це NN"), він, щиро всміхаючись, сердечно потиснув правицю батькові, у галантному напівпоклоні поцьомав пухку наманікюрену ручку дебелої "тещі" і коли вже піднімав голову, то поглядом вперся у добротний золотий хрестик з іконкою Богоматері, що покоївся на самій складочці між масивними декольтованими персами господині. Недовго думаючи, приятель розмашисто перехрестив символ віри і з придихом: "О, Матінко Божа!..", подобострасно і дзвінко поцілував того хрестика, хляпнувшись пикою в самісінький образок.
По нинішній день теща й зять — лучшиє друзя.
Шануймо матерів!
