«Країни третього світу», «розвинуті країни» — такі штампи ми щодня чуємо з телевізорів та моніторів.
Чим же ці терміни відрізняються?
На це питання більшість відповість, що, мовляв — одні багаті, а інші бідні… Але не треба так спрощувати. Насправді, відрізняються благополучні країни від неблагополучних одним простим показником — ставленням до людини. Там де твердження, що «людина найвища цінність для держави» — вірне, як правило, і добробут цієї самої людини — вище. Там де держава вважає людей розмінними монетами — життя простого смертного громадянина набагато важче.
Зважаючи на вищесказане, очевидно — Україна на правильному шляху.
Протягом п'яти років новинні стрічки не покидали вісті про українських бранців кремля, наше суспільство щиро вболівало за їх долю.
Тепер, після звільнення частини полонених, з'явилося багато незгодних ціною, яку Україна платить за це звільнення. Головне невдоволення — передача Росії Володимира Цемаха, якого вважають причетним до падіння Боїнга. Без його звільнення, очевидно, обмін не відбувся б.
Що можна сказати про нього — ІДІОТ (як і більшість сепаратистів). Полетів у Росію і там, скоріш за все, зникне назавжди. Великої користі від нього як від свідка немає, тому не варто жалкувати. І взагалі, якщо для нас наші люди найцінніші, то звільнення цього самого Цемаха не така вже й висока ціна.
Що стосується інших російських злочинців, то і з ними нічого путнього в РФ не буде: в кращому випадку зіп'ються, в гіршому — зникнуть.
Чи призведе цей обмін до ще більших поступок окупанту? Такий ризик досить ймовірний, але ці поступки будуть ретельно замаскованими і ми дізнаємось про них постфактум. Чи виправдані вони будуть? Життя покаже.
Підтримка автора: картка Приватбанк 4149 4993 4061 8014
