Який він? Ми ж його зовсім не знали. Ну є публічна людина, шоу-мен, такий собі рубаха-парєнь, який висміює вади суспільства та поганих політиків. Він майже завжди усміхнений на позитиві і оточують його такі самі веселі люди. Там де він – сміх і вєсєльє.
Потім він зіграв у доленосному для усіх нас серіалі. Більшість населення, подібно п'ятирічним дітям, сприйняли кіношний образ як реальну людину, утотожнили персонажа і того, хто його грав.
Міф про справедливого політика політтехнологи намагалися роздягнути якомога далі, він існував навіть якийсь час після інавгурації. Гуморист включив брутального мачо: на зустрічах розносив чиновників-розбійників, жорстко говорив з депутатами, спираючись на революційну доцільність приймав протизаконні рішення.
Але в кіно і на сцені ти можеш стільки завгодно показувати того – ким ти не є, але, коли ти публічна людина, справжнє нутро твоє в один прекрасний день спливе назовні.
Так і сталося мачо десь пропав, а з'явився наляканий, схильний до лестощів суб'єкт, який постійно ображається на навколишній світ.
Злопам'ятство просто зашкалює і приймає зовсім некрасиві форми як то тітушки біля палацу головного опонента
А ще він дуже себе любить. Любить лестощі. Здається підбір кадрів відбувається саме за таким принципом: кто похвалит меня лучше всех, тот получит сладкую конфетку.
Та і любові до золотого тільця він не позбавлений. Дорогі машини, палаци, розкіш, гроші заховані від податків. Все це є і, скоріше за все, нікуди не зникне.
Але найгірша його риса – самовпевненість, віра у власне месіанство. Подібна самовпевненість руйнує все довкола і повертає всіх нас у хаос і невизначеність.
Я не вірю в те, що люди можуть мінятись… Єдина надія, що з тими, хто досі затьмарений телевізійною картинкою та білбордами де присвоюються чужі заслуги – станеться прозріння.