Ми вчергове відзначили річницю нападу Германії на СРСР. Саме 22 червня Друга світова війна вступила у найгарячішу та найкривавішу фазу. Поряд з реальними баталіями велась інформаційна битва.

75 років як все закінчилось, проте атаки брехні та маніпуляцій продовжуються й до сьогодні.

Уже у перші післявоєнні роки з'явилась велика кількість і художньої і біографічної літератури пов'язаної з минулими подіями. Книги писали учасника боїв, але ще більше творів виходило з під пера всіляких штабних офіцерів, людей, які спостерігали за війною здалеку. В цей час видавались генеральські мемуари, величні романи військових кореспондентів та невеликі оповідання бійців, яким вдалося вижити. Звичайно все в рамках лінії партії. Крім того, друкуватись могли виключно члени спілки письменників. Усі інші або публікували свої твори в газетах, або клали написане в стіл.

У горбачовський період, почали з'являтись книги де війна описується дещо інакше ніж у попередні роки.

З розпадом СРСР, пішов потік воєнної літератури, почалася інша крайність, як зараз прийнято говорити – хайп на війні. У багатьох нових творіннях було багато перебільшень, брехні та суб'єктивізму – усе для того, аби книгу купили.

І зараз знайти достойну воєнну літературу нелегко, я, наприклад, аби обрати гарне і правдиве воєнне чтиво, використовую такі параметри:

- Автор сам воював (найкраще – простим бійцем);

- Книга вийшла в кінці 80-х, або після розпаду СРСР;

- Письменник успішно писав на інші теми;

- Гарні відгуки читачів;

- Ненависть до твору всіляких ватних персонажів.

Керуючись такими параметрами я склав короткий список книг, які треба прочитати усім хто цікавиться темою Другої світової війни.

«Прокляты и убиты». Автобіографічна дилогія Віктора Астаф'єва. У першій частині зображується табір призовників, які живуть в умовах близьких до ГУЛагівських.

У другій частині описується форсування Дніпра та усі жахи сталінської військової стратегії де людське життя нічого не варте.

«Патронов только на врага-фашиста не хватает, на извод же своих соотечественников у Страны Советов всегда патронов доставало, не хватит — у детей последнюю крошку отымут, на хлеб выменяют пули и патроны».

Якщо вам сподобається вищезгаданий роман, обов'язково прочитайте книгу, яка його логічно продовжує – «Веселый солдат». Дуже непроста проза про те, що для фронтовиків після війни починалася нова битва – битва за виживання.

«Погоди, погоди, поживешь вот мирной жизнью, покатает она тебя по бревнам, синяков на бока наставит – поумнеешь».

«Воспоминания о войне». Микола Нікулін.

Мемуари пітерського мистецтвознавця, який пройшов усю війну. Його опис війни позбавлений прикрас і вражає страшними подробицями.

«Надо думать, эта селекция русского народа — бомба замедленного действия: она взорвется через несколько поколений, в XXI или XXII веке, когда отобранная и взлелеянная большевиками масса подонков породит новые поколения себе подобных».

«Мой лейтенант» Даниїл Гранін

Погляд на війну зсередини: із траншей та окопів. Автор дає можливість виговоритись простому лейтенанту, одному з тих, хто дійсно сотворив перемогу.

«Смерть перестала быть случайностью. Случайностью было уцелеть».

«Штрафники» Семен Арія.

Автобіографічна історія про те, яку велику роль на війні грає випадок. Ці випадки там зазвичай нещасні, але іноді буває і по іншому.

«Комбриг за все наши дела приказал отдать лейтенанта Куца и меня под трибунал и судить по всей строгости законов военного времени. Что после недолгого следствия и было сделано».

Книги Василя Бикова.

Білоруський письменник-фронтовик більшість творів написав ще за СРСР. Але при їх читанні не справляється враження що автор фільтрував свою розповідь. Можливо, тому, що він описує людей, які були простими гвинтиками війни. Натуралістичність у книгах Бикова теж не типова для радянської прози.

Я спеціально не виділяю якусь одну книгу автора, всі його твори самодостатні і у кожного є своя мораль та драматизм.

«Война удивительно слепа к людям и далеко не по заслугам распоряжается их жизнями».

У списках немає українських авторів. На жаль про цей період достойних книг я не знайшов. Є твори про повстанський рух, про життя в тилу, а відомих спогадів українців, що воювали в Червоній армії – дуже мало.

Якщо вас вразила якась книга – пишіть в коментарях.