Мова не про територію
Фраза «Россия великая страна» регулярно звучить з усіх федеральних каналів.
А десь в сибірському селі просинається з бодуна умовний Ванька Потапов, включає тремтячими руками старенький телевізор і бачить там вже звичну фізіономію Соловйова. Владімір Рудольфович весь аж світиться здоров'ям, в лапсердаку а-ля Кім Чен Ин і з суворим поглядом. Цей погляд він кидає на жалюгідних українських політологів та російських лібералів, потім жорстким голосом тюремного наглядача крізь зуби виціджує: «Расія вєлікая страна, а ви нацики».
«Гарно говорить, — приходить горда думка в голову Ваньки, — а ми ж дійсно великі і всі нас бояться».
З цією впевненістю, накинувши стареньку куртку, рушає Іван на точку за похмільним фунфириком.
У чому ж все-таки велич Росії? В економіці, науці, технологіях, рівні життя? Зрозуміло – ні. Але є один показник, де Росія попереду усіх.
В Росії створена досконала, віртуозна, професійна машина по ідіотизації населення. І не тільки російського...
До аферистів та авантюристів майже завжди виникає симпатія. Вони ж бо мають інтелект, талант, навички, які дозволяють обхитрити інших. Інших, яких зараз прийнято називати лохами.
Якщо вдуматись, всі ми, в якійсь мірі, ці самі лохи, і наше життя – історія обманів та маніпуляцій.
Але тільки в РФ (при відносній свободі слова) обман і маніпуляція досягли досконалості.
Російські пропагандисти внесли в світову історію обману багато нового, наприклад:
- Приниження опонента.
Російські пропагандистські шоу неуявляються без участі «хлопчиків для биття». Їх, під час ефіру, всіляко принижують і на їх фоні інші «правильні експерти» з «правильною точкою зору» виглядають значно переконливіше.
- Думка з-за бугра.
У російських зомбі-шоу часто цитують думку західних авторитетів, які підтверджують «лінію партії». Найчастіше – це фейкові експерти, або ж фейкові думки.
- Агресивність та емоційність ведучих.
Вигнати гостя, обізвати його останніми словами – така поведінка ведучих викликає у глядача ще більшу впевненість у правильності офіційної позиції. Експертів підбирають відповідних – жалюгідних та нездатних захистити власну правоту.
Крім вищезазначених пропагандистських придумок, які є унікальними для російської тоталітарної системи, кисельові з соловйовими взяли на озброєння й напрацювання від умільців, що служили іншим режимам. Тут і гебельсівські закони, і радянські фішки, і досвід Китаю з Північною Кореєю.
Найчастіше використовується: брехня, підміна понять, фальшива картина світу, замовчування фактів, відволікання уваги, поширення упереджень та стереотипів, примітивізація і абсурдизація, вішання спірних ярликів, нагнітання ситуації, домінуюче положення провладних ЗМІ.
Тепер російський режим крутить на своєму пропагандистському мікрофоні Україну та увесь світ. Для України така ситуація зовсім не дивна, ми століттями жили в орбіті «старшого брата» і навіть війна докорінно не змінила ситуацію. А от світ…
Світ теж опинився на гачку російської машини брехні. І, подібно нам, дуже кволо з нею бореться.
Чому ж Росія виграє цю інформаційну війну?
Тому, що придумали нові ефективні засоби пропаганди, які уже згадувалися.
Тому, що озброїлись попереднім досвідом.
Тому, що в рівних умовах брехня майже завжди перемагає правду.
Тому, що путінський режим не економить на пропаганді.
І, ніде правди діти, там працюють креативні, талановиті люди.
Безпринципні, але талановиті. І в цьому вони попереду всієї планети.
Путінський режим, рано чи пізно, впаде, акули пропаганди спішно перефарбуються, але єдиним способом боротьби з ними і їм подібними залишиться інформаційна гігієна, яка має виховуватись з самого дитинства.
