Був у нас «проффесор» скоро буде новий «кандидат наук».
Як наша наука стала профанацією і хто в цьому винен?
Винні усі. Такий уже у нас суспільний договір.
Батько старшокласника починає вигодовувати свиню, якраз до вступу чада до ВИШу. Чадо з великими зусиллями пише власне ім'я, але вступає. До запровадження ЗНО, більшість випускників вступали до вищої школи. Вступали по знайомству, за гроші, за шматки свіжої свинини.
Ринок праці безжально відправляв новоспечених юристів та економістів до фірм, що торгують чіпсами та побутовою хімією.
З появою ЗНО нічого не змінилося, адже купа універів, аби заробити, беруть на навчання мох та болото. І готують уже не тільки торговельних агентів, мерчендайзерів та експедиторів, а й кадри для чеських та польських агрофірм.
Більшість поважних науковців зовсім не займаються наукою, бо наука нікому не потрібна. Новоспечені кандидати, аби отримати бажаний ступінь, повинні розкошелитись. Серед наукових праць купа плагіату та робіт написаних на замовлення.
Так і живемо. Українське суспільство перетворюється у спільноту невігласів, а Україна – на бананову республіку.
І кінця цьому не видно: бо батько двійошника хоче зробити сина юристом, універ хоче на цьому двійошнику заробити, а народний депутат мріє стати професором, купляє собі ступінь. І всіх все влаштовує.
