Якщо вам дуже хочеться випити, але ніяк не можете знайти нагоду – ось, тримайте. 15 вересня – День Незалежності Гондурасу. Причому гондураський народ має широку душу і святкує протягом тижня, відповідно і нам можна. Тому не зволікайте і гайда в АТБ затарюватись.
Давно спостерігаю я за цим райським куточком. Люди там, як вже сказано, душевні, емоційні, але ця емоційність іноді шкодить. Вилізе погана людина, одягне на себе овечу шкуру, смагляві латиноси та індіанці їй вірять і обирають керівником. А він виявляється ще гіршим за попереднього.
Якось на програмі «Гондурас має талант» один мучачо вразив усіх своїм номером, у якому жонглював лайном. Коротше, виграв він шоу. Далі створив своє шоу, зібрав трупу, мав успіх. І так його какашки запали народу в душу, що вибрали його вождем всія Гондурасівщини.
Привів жонглер до керування райською землею нових людей. Тепер всі жителі його пуебло при посадах (навіть п'яниця Засцяний Пабло, що постійно спить під кактусом, став міністром агрополітики).
І все б нічого, але на північ від Гондурасу розташувався агресивний сусід – Гватемала. Там люди інші, майже всі походять від колишніх рабів. Рабство давно відмінили, але звичка залишилась, і їх правляча хунта на чолі з диктатором Енано Малвадо уже двадцять років при владі. Двадцять літ вони гвалтують власний та сусідні народи. Глава Гондурасу хотів було помиритись з Малвадо. Він навіть показав Енано коронний номер жонглювання різними видами лайна, але Нікарагуа і далі хижо дивиться на Гондурас. А ще люди Малвадо підсунули опозиціонеру на ім'я Сін Номбре палену текілу, він впав у кому.
На південь від Гондурасу розташувалась країна Нікарагуа. Там живуть мирні індіанці, що більше за все люблять солодку картоплю. Але і там гармонії немає, керує країною жорстокий священик Падре Айно. Спочатку він влаштовував народ, але за двадцять п'ять років теж усім піднабрид і зрештою програв вибори. Індіанці вийшли на вулиці, але у Падре є вірні інквізитори, які жорстоко придушують протест.
Після прочитання тексту, можливо, у вас закрадеться думка, що у автора біла гарячка, або маячня сивої кобили, але все простіше. Насправді це нотатки сценарію, який мені замовили. Робоча назва серіалу – «Один раз не Гондурас». Події багатосерійного фільму, який перегукується з творами Сервантеса, відбуватиметься в Центральній Американці. Простий гондураський мучачо Санчо Панса, втомившись від несправедливості, йде в губернатори. Для цього він з вантажного пікапа пересідає на осла і, після обрання,їздить на ньому на роботу. Проти Дона Кіхота відкривають десяток кримінальних справ. Ну і так далі.
Ну що – свіжо? Такого ще не було.
Якщо серіал не продасться на нашому ринку, в Гондурасі – точно приречений на успіх.
Коротше, зі святом.
