Дитина ніби непомітно ховається за дверима, а потім намагається з-за них гавкнути, щоб злякати. Знайомо?
Знайомо. Ти вдаєш, що тобі страшно, а малюк з дитячою безпосередністю радіє вдалому жарту.
Останні роки роль жартівника, що влаштовує усім пастки, взяв на себе російський режим.
Зігнали багатотисячне військове угрупування під наш кордон, готуються з-за нього гавкнути і думають, що це буде несподіванкою.
Усі все розуміють. Навіть зазомбовані російським телевізором іркутсько-тюменські дегенерати, що ждуть чергової ін'єкції вєлічія. Навіть одесько-харківська вата, яка голосувала за Зе, а він виявився бандерівцем. Тим більше розуміють донецько-луганські ополчєнци, що уже зарядили міномети й націлити їх на спальні райони власних міст. Давно зрозуміли і хальоні європейсько-американські чиновники різних мастей, що готуються вчергове висловити своє занепокоєння.
Всі все розуміють, але, ховаючи посмішку Джоконди під рудими вусами, брехливий речник сцить в очі: ето учєнія, ми протів конфлікта, Украіна готовіт ескалацію.
Та й попередні російські пастки в цифрову епоху були аж надто наївні.
Наївно атакувати комп'ютерну мережу країни, яка є лідером у сфері ІТ.
Наївно дурити весь світ, коли питання виявлення допінгу є одним з головних у сучасному спорті.
Наївно травити ворогів, коли ваші гебешники не вміють ховатись від вуличних відеокамер та не в змозі зашифрувати свої телефонні переговори.
Наївно корчити з себе миротворця, коли під час щорічного виступу вождя фоном показують мультики, де ракети летять в сторону США.
РФ продовжує виставляти у світі примітивні пастки, сподіваючись заманити в капкан людей та держави, часто потрапляє туди сама.
Але при всій наївності дитячих жартів, зморщений палець кремлівського маніяка усе ближче до червоної кнопки.
