Цього на перший погляд не видно, але за тридцять років колишні республіки СРСР стали дуже різними. Щоб створити Радянський союз 2.0 Путіну доведеться не тільки йти війною та окуповувати землі, значно важче буде опанувати свідомістю людей. Людей, які за три десятки років стали аж занадто відрізнятись від підданих північної недоімперії.
У росіян, білорусів, казахів та українців навіть протест різний.
Білоруси чомусь вирішили, що диктатор, який сидить на троні 27 років піде на поступки мирному протесту. Всі роки він знищував політичних опонентів, підтасовував вибори, а тут раптом чомусь стане лібералом і полишить владу. Імпотенція білоруського протесту відклала демократичні зміни у наших сусідів на невизначений термін. Нині не видно як білоруське громадянське суспільство збирається змагатись з диктатурою.
Казахи пішли на іншу крайність. Гарячі середньоазіатські хлопці у тріскучий мороз одразу взялися до силового протесту: хтось валив пам'ятник, хтось бився з силовиками, а хтось штурмував магазини. Силові дії без конкретно визначеної ідеї та наявних лідерів як правило приречені на програш. Чим все в підсумку і завершилось. Токаєв позбавився впливу Назарбаєва, РФ посилила вплив на Казахстан, в програші залишились тільки прості казахи (щоправда, газ залишився дешевим).
А от ідеальний протест видали українці. Мирне зібрання тривало аж до тих пір, коли диктатор не перейшов межу. Наша революція – золота середина між білоруським і казахським протестом і, як показала історія, така стратегія н виявилась найбільш правильною.
