Первісні люди – наші далекі предки залишили нам у спадок дві фізіологічні риси, як і годиться — одна погана, а інша хороша.

Почнемо з хорошої.

Ми від них перейняли здатність швидко вчитися. Саме за рахунок цього уміння людина і стала володарем Землі і вершителем доль інших живих істот цієї планети.

Але разом із з здатністю вчитись людина дуже важко ламає традиції, які вона засвоїла на генному рівні.

Звички і комплекси народів, які складались століттями дуже важко поміняти.

Українці, наприклад, і досі програють у боротьбі зі найгіршим своїм національним комплексом – меншовартістю.

Хвороба нації, подібна хворобі людини, інфекція ускладнюється супутніми болячками. Національний вірус меншовартості ускладнюється у окремих індивідів низьким рівнем інтелекту. А якщо цей індивід ще й публічний – це пекельна суміш.

Останнім часом увірували у те, що вони є великими соціально-політичними мислителями і деякі наші спортсмени. Але видатний спортсмен і видатний філософ – речі не тотожні і найчастіше навіть протилежні.

Побив на рингу чергового американця чи мексиканця, купаєшся у променях слави і починаєш вірити, що ти ще й гігант думки. Виходить посміховисько на кшталт діяльності Усика та Ломаченко. У них малоросійський діагноз та інтелектуальна обмеженість посилюється ще й релігійним фанатизмом. Подібні люди, щоправда, є щирими. Саме такі спалюють відьом, підривають літаки, ріжуть голови невірним.

Але є й інші… Не тим кому навіюють, а ті – хто навіює. Ці значно небезпечніші бо діють свідомо і з певною метою. Мотивація переважно матеріальна, але не останню роль грає слава та власне его.

Взяти інтерв'ю у ворога, піддати сумніву очевидні речі, зробити з чорного біле – це методи таких діячів. І чим міцнішим стає українське громадянське суспільство, тим агресивніше ведеться наступ.

Єдиний спосіб боротьби з подібною інфогонореєю – ігнорування, але в епоху хайпу така тактика майже неможлива. Тому інформаційний спокій в найближчі десятиліття нам не світить.