Історія з успішною націоналізацією Приватбанку, після кількарічного шантажу не лише Нацбанку з вимогою рекапіталізації, а й всієї політичної системи поставив питання радикально — а які ще мережі, не тільки банківські, а й торгівельні чи логістичні, мають таку вагу на українському ринку, що за першим сигналом з боку агресора здатні будуть провести таку спецоперацію в тилу зі зриву стабільності, що зовнішньому агресору можна буде брати українські міста голими руками. Свого часу я звертав увагу, наприклад, на мережу АТБ ( http://ukrreal.info/ua/ekonomika/88656-chesno-platiti-podatki-v-krimu-i-dnr) В матеріалі представлено достатньо документів.
Після захоплення Криму власники компанії просто перейменували свої магазини на півострові. Тепер вони називаються «ПУД». Свого часу у 2015 році велика група українських депутатів, що представляла тоді всі п'ять фракцій правлячої коаліції, а також кілька позафракційних об'єднань, внесли законопроект про націоналізацію найбільшої мережі супермаркетів України «АТБ». Вони звинуватили співвласника АТБ і керівництво компанії в зв'язках з терористами і сепаратистами, а також в широкомасштабному ухиленні від сплати податків в Україні.
На підставі їх матеріалів прокуратура відкрила дві кримінальні виробництва проти мережі супермаркетів і її співвласника Геннадія Буткевича за статтями «Фінансування терору» і «Ухилення від сплати податків».
Але з того часу ситуація не те що не змінилася, «АТБ» в доволі агресивному темпі, набраному ще в час Януковича продовжила експансію в глиб української території. Вони щомісяця відкривають нові магазини в різних регіонах України. Так у Криму кількість магазинів за часи окупації зросла на кілька десятків.
За часи співпраці з російським агресором компанія, схоже, розширила коло акціонерів , бо, наприклад , працювати на території Краснодарського краю без участі в бізнесі головного місцевого феодала, і одночасно — міністра сільського господарства Ткачова просто не можливо. Деякі есперти називають і такого собі православного олігарха Малафеєва, котрий причетний до розстрілу українського Майдану.
Нещодавно журналісти опублікували нові докази роботи АТБ у Криму в окупованих районах Донбасу. Навели навіть довідки із реєстрів російських державних органів про стабільне зростання сплати податків у бюджет країни-агресора. І на окупованих територіях на диво у них все гаразд. Лише розширюються.
http://finance.obozrevatel.com/economy/96248-atb-v-kryimu-5-mln-nalogov-v-byudzhet-agressora.htm
В Україні ж, як правило, кожен новий обєкт «АТБ» несе в собі конфліктність з моменті закладення першої цеглини. Показова історія цілої війни за сквер у Житомирі. Нещодавня історія у Києві на вулиці Чорнобильскій, де місцеві жителі також протестують проти захоплення їхнього скверу та знищення вікових дерев. АТБ натравило на них тітушок. Місцеві мешканці звернулися по захист до колишніх воїнів АТО. Дійшло до сутичок за участі бійців «Азова». Тепер от у Львові нові конфлікти — Олег Радик, глава організації «Економічний бойкотний рух»:
" — Наша громадська ініціатива існує три роки і АТБ був у списках ще як регіональний бізнес, потім ми переключилися на російський бізнес, але ми про них не забули. І про їхню цивільну, точніше антицивільну позицію. Ми пам'ятаємо!" Радик відомий у Львові непримиренною позицією щодо засилля російської продукціії на полицях місцевих крамниць. І якщо керівництво АТБ свідоме того , на територіях, де особливо багато загиблих у війні, люди дуже насторожено ставляться до економічної експансії, значить воно свідомо створює конфліктну ситуацію! Це теж гібридна агресія в інтересах російського агресора.
Це означає, шо зі збіднінням населення і зі зростанням загальної психологічної травмованості така мережа може стати величезним детонатором у глибокому тилу для розпалення громадянських конфліктів по всій країні. А якщо у певний момент буде спровоковано штучний дефіцит найважливіших продуктів харчування? За таких обставин глибинний страх, що сидить в українцях ще із часів голодомору, просто відключає у більшості людей раціональне мислення. У такі моменти зовнішнім диригентам набагато простіше розпалити громадянський конфлікт або кардинально посилити чергову валютну чи банківську кризу. Людина просто біжить скуповувати цукор, крупу чи сіль та долари на останні копійки, провокуючи шалене зростання цін та падіння курсу гривні. Тим більше, що в найбільшої торгової мережі України найбільше готівки, якою можна ефективно маніпулювати на чорному ринку валюти.
Це дуже небезпечно тримати таку бомбу і себе за спиною. Адже розігнати паніку,маючи за спиною таку розгалужену мережу, дуже легко. Тому історія з націоналізацією не така вже й нераціональна. Владі поталанило вчасно і делікатно розмінувати величезну бомбу з назвою Приватбанк. Але якщо не розмінувати й мережеві російські бізнеси, не потрібно буде й нагнітати ситуацію на фронтах — фронти впадуть, якщо російські мережі в тилу скоординовано одночасно вдарять по продуктових ринках і по національній грошовій одиниці . Зрозуміло, що чиновник — не найкращий менеджер для бізнесу, але схема через націоналізацію з подальшим продажем через прозорий конкурс, один із можливих варіантів, тому потрібно діяти вже сьогодні, бездіяльність в цьому випадку смертельно небезпечна.
АТБ, Сбербанк і всілякі інші ВТБ треба негайно націоналізувати,
з подальшим перепродажем на цивілізованих ринкових засадах! Схема з Приватбанком виглядає тут позитивним прикладом.
P.S. В ситуації непоступливості Путіна щодо визволення українських заручників в російських казематах можливо лише через тиск на російський бізнес можна домогтися звільнення українців із російських тюрем, а ні то домогтися звільнення української землі від російського бізнесу. Пасивність держави в цьому питанні спровокує громадську ініціативу, котра може коштувати не лише політичному класові, а й державі немалих втрат!
