Коли вам в руки потраляє порівняльна таблиця до проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури виведення з ринку банку в умовах воєнного стану, починаєте шукати спочатку кому вигідно, потім хто на цьому схематозі наживеться. Якщо російський банк Альфа за 9 років війни так і не втік з українського ринку, то починаєш взагалі то шукати раціональні мотиви, чому він не втік, чи його не відпустили?
Адже свого часу президент Порошенко придумав як змусити російські банки працювати на українську оборону, навіть їх ще й змусили докапіталізовуватися. Але законпроект, котрий хитрим макаром потрапив прямо в руки комітетові Гетьманцева, є по суті не про націоналізацію, а про передачу в хороші руки активів, та так, щоб якщо там виявляться дії, які шкодили обороноздатності країни, чи були пов'язані з діями на підрив фінансової системи країни, та ще й в умовах воєнних дій, хоч і без оголошення воєнного стану. Тарас Загородній дуже чітко промальовує причинно-наслідкові звязки, хоча тут і так зрозуміло, що схема коли вхід гривня , а вихід – пять, за сумою накопичених зобовязань, але знаходяться люди, котрі не за дорого готові звільнити від их накопичених зобов'язань.
Якби це не була плата за передвиборчі інвестиції для певної політичної сили, у котрої , як на час війни русофілії накопичилося , як у собаки блох. За сумою правок, так і дивися, щоб раптом там не вискочив чортик передвиборчих внесків у перемогу майбутнього , ну тобто діючого політпроекту. Адже до законодавця приходить традиційно компанія в потребі, і говорить – там банк лежить, то ви з ним щось зробіть , а я тихенько в ліс. Відома схема, але трапляється й збій у такій схемі, тому в пошуку чесного поліцейського варто напевне апелювати до пані Ніни Южаніної. А може й до чесного прокурора , тобто до ексміністерки фінансів Оксани Маркарової. Бо сааме , здається у неї першої, як в амбасадорки України в США партнери запитають: - А що мав на увазі український законодавець , протягуючи правки до закону , в інтересах саме того банку, який в голос можна й не називати, всі й так здогадуються.
