Мабуть, це випадковий збіг обставин, але у ньому таки є щось символічне. На сам Чистий четвер надійшли до України дві добрі новини із Заходу. Спершу у США Джозеф Байден виступив у Капітолії з нагоди 100 днів свого президентства, згадавши при цьому Росію у прикрому для неї контексті. А потім Європейський парламент прийняв дуже жорстку антиросійську резолюцію.

Безперечно, така інформація з огляду на загрозу російського вторгнення додає нам оптимізму. Однак в Україні чимало людей скептично оцінюють підтримку закордонних партнерів. Саме до них і звернено цей допис. Бо є підозри, що такі настрої мають московське походження. Агресора не влаштовує наш оптимізм, тому він шляхом інформаційних диверсій намагається посіяти у свідомості наших краян зневіру. Мовляв, жоден закордон не допоможе, а тому – здавайтеся.

Опишемо основний аргумент скептиків. Отож, Захід тісно пов'язаний з Росією економічно. Відтак не перейде тієї умовної лінії, за якою потужні корпорації США і Євросоюзу почнуть зазнавати збитків. Тобто, власні фінансові інтереси там поставлять вище за долю української державності. Як кажуть у їхніх гангстерських фільмах – нічого особистого, тільки бізнес.

Думка в корені хибна. Бо таки понад усе стоять інтереси особисті. Безпека власна і безпека бізнесу. Усе це може пропасти в один день, якщо надто захоплюватися умиротворенням агресора. Умовну лінію вже перейдено. Але з іншого боку. Скупченням величезної армади біля наших кордонів й зухвалою антиНАТОвською риторикою Кремль продемонстрував, що реально загрожує світовому порядку.

Згадаймо Другу світову війну й те, що тоді умовно називали «Другим фронтом». Західні держави зволікали з його відкриттям, але врешті таки вдарили по гітлеризму.

А зараз Європарламент закликав у разі прямого вторгнення Росії в Україну зупинити імпорт російських нафти і газу до ЄС, відключити агресора від міжнародної міжбанківської системи SWIFT, а також ввести санкції проти наближених до російської влади олігархів. Останнє вже загрожує особисто Володимиру Путіну. Величезні статки роблять людей самовпевненим. Коли їх вдарити по найбільш болючому місцю, по гаманцю, вони здатні на відчайдушні кроки. Навіть на те, що в російській історії має назву «змова бояр».

Коли я дописав текст до цього місця, завершилася доба 29 квітня. Офіційна Москва з приводу цих двох новин наразі відмовчується. Останніми днями для неї така манера стала звичною. А неофіційно обізвався колишній помічник народного депутата України від Партії регіонів, а згодом колаборант і депутат Держдуми Росії Руслан Бельбек. Коментуючи для горезвісного "RT" ухвалену Європарламентом резолюцію щодо Росії, він заявив – те, що там написано (цитата за оригіналом) «они не рискнут исполнить». В іншій замітці з цього приводу те саме видання тішить себе думкою, що «резолюція має рекомендаційний характер і не обов'язкова до виконання інститутами ЄС».

У цьому третя добра новина. Але вже з північного сходу. У Кремлі пригальмували, але ще до кінця не усвідомлюють серйозності ситуації. Діють цілком у дусі популярного російського прислів'я «поки грім не вдарить мужик не перехреститься». Не бачать, що для переповнення чаші терпіння бракує лише кількох крапель. I наближають гірку для себе розв'язку.