На своїй фейсбук-сторінці стронгмен Василь Вірастюк практично не торкався теми проміжних виборів народного депутата в окрузі № 87. Навіть після того, як вирішив там балотуватися. Але за два тижні до дня голосування процитував американського актора Арнольда Шварценеггера: «Стати губернатором для мене було найважчим в моєму житті… Після рішення зробити епіляцію в районі бікіні в 1986 році». От і наврочив! Бо на підрахунок голосів у цьому окрузі знадобилося аж сім днів!

Все, більше ми не назвемо жодних прізвищ фігурантів цих виборів і набраних ними відсотків. Бо справа не у них, а в епіляції. Про неї й погомонимо.

Та для початку риторичне запитання – чому так довго рахували? Риторичне, бо в окрузі № 50 на Донеччині, де цього ж 28 березня теж обирали нардепа, усе стало зрозумілим вже вранці наступного дня. Отже, на Івано-Франківщині точно щось пороблено. Навіть не щось, а кимсь. І «мольфарство» триває. Вже запістрявіло у публікаціях слово «ганьба» на конкретну адресу. Тексти мають ознаки замовних. А замовлення чорного піару коштує не дешево. Втім, ми домовлялися, жодних прізвищ. Тому особи заангажовані можуть далі не читати. Ці роздуми не принесуть їм жодної користі. Лише роздратування. Пишу для тих, хто прагне самостійно робити висновки. Зараз, і в майбутньому.

Почну з організації голосування на дільницях. Тут декомунізація точно не спрацювала. Схема у загальних рисах успадкована з радянських часів. А тоді складові процесу виборів часто носили атрибутивний характер.

Наприклад, кабінки для таємного волевиявлення. Для чого було туди заходити, якщо у бюлетені лише один кандидат? Пригадую, у студентські роки наважився його викреслити. Коли виходив з кабінки, члени виборчої комісії дивилися на мене як на ворога народу й зловісно перешіптувалися. Аж страшно стало. Настільки, що вночі приснилися Сталін, Берія і чомусь секретар комсомольського бюро факультету.

Зараз у кабінки заходять усі. Бо така вимога закону. Часом надмірно затримуються. І невідомо, чи то ніяк не визначиться людина, чи раптом погано стало. А може сховався чоловік, щоб чверткою з горла похмелися. На вулиці цього не зробиш. Якби то тільки такого кшталту були причини. Бо виборець випадає на якийсь час з поля зору членів комісії та спостерігачів. І ніхто не знає, чи не став він учасником схеми фальсифікацій.

На зорі демократичних процесів в Україні траплялося, коли виборцям вірили на слово і розраховувалися за голоси наперед. Однак згодом з'явилося контр-пропагандистське гасло «Гречку беріть, а голосуйте по совісті». Відтак тепер платять за фактом. Треба у кабінці сфотографувати телефоном бюлетень з відповідною позначкою, щоб на виході з дільниці підтвердити факт «правильного голосування» і отримати гроші.

Інший прийом на сленгу називають «карусель». Зловмисники дають виборцеві бюлетень з уже проставленою позначкою. Його треба вкинути в урну, а чистий винести «замовникам» і отримати гроші. Зрозуміло, підміну найлегше зробити у тій таки кабінці. А далі у чистому бюлетені організатори «каруселі» знову ставлять потрібну позначку і ситуація повторюється по колу.

От чому кабінки для голосування за ступенем закритості набагато перевершують своїх «сестер», які виставлені для переодягання на громадських пляжах? Адже для збереження таємниці волевиявлення цілком достатньо невеликих бічних перегородок, прикріплених до стіни. Тоді клітинки, де зроблена позначка ніхто не побачить, зате виборця зі спини добре видно. Тому фотографування бюлетеня чи його підміну одразу помітять.

Не все так гладко і з підрахунком голосів. Так, за умови, що всі члени комісії кришталево чесні і ретельно виконують вимоги закону, фальсифікацій не буде. А якщо… Зазвичай, комісії формуються з представників кандидатів. Тобто, тут за визначенням закладено фактор зацікавленості. І її ступінь можна значно підвищити, мотивуючи до протиправних дій. Ті, хто ніколи не працював у виборчій комісії чи спостерігачем на виборах, не уявляють собі усього процесу. Так, безперечно, не можна нікого ображати недовірою. Але звідки тоді беруться випадки, коли при перерахунку голосів поміж бюлетенями одного кандидата знаходять бюлетені, віддані за іншого?

Сказане стосується не конкретних округів, а ситуації загалом. Скажімо, члени комісії не повинні покидати приміщення раніше, як завершать усю процедуру підрахунку. Та раптом лунає пропозиція зробити перерву – «перекурити-перекусити». Всі ж втомилися, поновимо сили й швиденько порахуємо. Якщо хтось заперечить, то може знайтися жінка, яка істеричним тоном повідомить, що у неї дитина вдома голодна або бабуся хвора. І це буде з розумінням зустрінуте більшістю. Усі ж втомилися.

Повірте, простежити за усім одній людині вкрай складно. Тим паче, якщо стоїть завдання не дати простежити. Отже, щоб мінімізувати загрози, потрібно змінити принципи формування комісій. Скажімо, у Франції вибори проводить Міністерство внутрішніх справ. На дільницях працюють професіонали. А інтереси кандидатів захищають спостерігачі, які не торкаються бюлетенів.

Тепер про визнання виборів недійсними. Знову ж безвідносно до конкретного округу. Просто, ми говорили на початку про містику, то згадаймо й прислів'я про бабку, яка надвоє ворожила. Бо однозначні висновки можна робити лише на підставі беззаперечних фактів.

Уявімо, що на конкретній дільниці кандидат А перемагає, випередивши на сотню голосів кандидата Б. Ображений кандидат Б вимагає перерахунку голосів. І тут з'ясовується, що пачка бюлетенів з відданими за кандидата А голосами безслідно зникла. Як наслідок, вибори визнаються недійсними.

І що з цього приводу напишуть блогери? Тут можливі два основних варіанти. Незаангажовані автори вимагатимуть ретельного розслідування і покарання винних, але не будуть тих винних самі призначати. Натомість вмотивовані блогери діятимуть ще у двох напрямах. Найпростіший – визнання виборів недійсними пішло на користь кандидату Б, отже він автоматично потрапляє під підозру. Але можливий також інший варіант. Пачка з бюлетенями за кандидата А містила бюлетені за інших кандидатів і тому повинна щезнути, щоб ніхто не зміг встановити факту фальсифікації.

Але якщо ми вже заговорили про підозри, то не можна опустити факт, який викликає здивування. Йдеться про паралельний підрахунок голосів. Фаворити виборів, зазвичай, мають на усіх виборчих дільницях своїх представників, які на законних підставах отримують копії протоколів. І одразу передають дані у свої штаби. Тому там підбивають підсумки навіть раніше, ніж це робить окружна комісія на підставі «мокрих» протоколів. Якщо все чесно, дані обох підрахунків збігають. Або мають зовсім незначні розбіжності. Чи потрапило хоч щось у пресу про такі паралельні підрахунки в окрузі № 87? Особисто я нічого подібного не знайшов. Кажуть, якщо щось робиться, то це комусь потрібно. Якщо ж не робиться, то дуже потрібно.

Чи може комусь потрібна саме така ситуація з організацією виборів? Бо якщо вона буде іншою, то ми оберемо зовсім інший парламент! Прецедент 87-го округу повинен стати приводом до суттєвих змін у виборчому законодавстві. Суспільство у цьому зацікавлене. А законодавці?

І на останок…

Депіляція означає видалення волосся, що не зачіпає підшкірних фолікул (їх ще в народі називають «цибульками»). Тому волосся з часом знову виростає. Натомість епіляція спрямована не на волосся, вона руйнує фолікули. На електоральному полі цей процес триває вже десятиліттями. І якщо його не зупинити, то скоро на ньому назавжди перестане рости трава демократії.