Інформаційна атака на українців стосовно бойової авіації почалась планово й узгоджено. Нам одночасно впарюють дві ідеї: що Ф 16 – видатний літак, і що нам їх не дадуть. Звична тактика торгівця, що набиває гівну ціну. Тож розглянемо по частинах – спершу літак. Для розуміння процесу необхідно пояснити загальну класифікацію бойових літаків. Інакше людям, далеким від проблеми, буде геть не зрозуміло. У 70-х роках минулого століття виходячи з наявних технічних можливостей і досвіду літакобудування США та ссср одночасно й незалежно один від одного (якщо не згадувати про совіцьких шпигунів, яким «захід» був інфільтрований не менш рясно аніж зараз), дійшли однакового висновку: клас винищувачів треба розділити на два підкласи: важкий винищувач, спроможний водночас виконувати функцію фронтового бомбардувальника, достатньо швидкий і маневрений, щоб не потребувати прикриття іншими, меншими винищувачами, так званий «літак для здобуття панування у повітрі» і легкий винищувач – перехоплювач ППО, високоманевровий, швидкий, економний, а головне – ДЕШЕВИЙ. У США ними стали Ф 15 та Ф 16 відповідно. У ссср – Су 27 та Міг29. Звісно, клас винищувачів не обмежувався цими двома видами. У США існував палубний винищувач Ф 14, у ссср – дальній перехоплювач Міг 25, призначений збивати американські бомбардувальники над Льодовитим океаном, далеко від аеродромів базування. Але мова не про них.
Порівняння Міг 29 (основний літак ВПС України на сьогодні) та Ф 16 свідчить не на користь останнього. Це якщо за бойовими характеристиками на час введення в експлуатацію, тобто на кінець 70-х років. Вже тоді американи вдались до фальшування: заявлене корисне навантаження Ф 16 складало 3500 кг, тоді як Міг 29 – усього 2000. Досягли цього «успіху» за рахунок запасу палива. Із загальних міркувань зрозуміло, що чим менше літак бере палива, тим більше може взяти чогось іншого. Ось тільки далеко так не залетиш. У Ф 16 частина заявленого корисного навантаження завжди приходиться на зовнішні паливні баки. Дійсно, Ф 16 дещо економніший за Міг 29, насамперед за рахунок схеми з одним двигуном, але при аналогічному бойовому радіусі не в змозі нести більше 2500 кг бойового навантаження. Взагалі, підйомна сила літака залежить переважно від двох чинників: площі крила й потужності двигунів. Нас намагаються переконати, що маючи подібну до «рафаля» й «тайфуна» масу, вдвічі меншу площу крила й у півтора рази слабший двигун, остання версія Ф 16 може нести 7500 кг корисного навантаження. Не знаю, на кого це розраховано…
Продовження тут: https://www.mytus.net/index.php/publitsystyka/item/136-aircraft-for-the-air-force
