Історія Словаччини цікава передусім відсутністю державності у такого немалого народу. Ці гірські слов'яни завжди входили до чужої держави у якості меншини, не виявляючи жодного потягу до самостійності чи державності взагалі. Словаки встигли побувати у складі Великої Моравії (була й така, якось розповім), Угорщини, Священної Римської Імперії, Австрії, Австро-Угорщини, Польщі, Чехії. Не встигли тільки побути самостійними. Ну хоча б трошки, для сміху. Хіба формально, під час 2 Світової, та й то тому, що гітлер примусив. Під загрозою окупації. Саме так, жодних перебільшень. І якою незалежною від того ж гітлера вона насправді була – можете здогадатись самі.
І зараз більшість громадян шкодують про «поспішний» вихід зі складу Чехословаччини. Хоча не можна не згадати, що чехи обійшлись з ними доволі шляхетно: передали частку золотого запасу й закордонних активів, пропорційну частці населення, а не викинули голою жопою на мороз, як вчинили з нами кацапи.
Навіщо ж виходили? Словацька держава народжена Корупцією і існує во славу її. Річ у тім, що основні труби «газпрому» проходять саме через її територію. Після розпаду Варшавського блоку на зміну слюнявим поцілункам з москви на захід пішли конкретні гроші. Вже ні для кого не секрет, що значна частина газу продавалась до Європи чорним налом, офіційно не обліковуючись взагалі. Зрозуміло, що це неможливо без сприяння найвищих посадових осіб країн-покупців і країн-транзитерів. В Україні цей бізнес називався «президентською рентою». Не питайте — не знаю, чому. Але коли одного разу якась б…ліда з косою спробувала накласти на нього кістляву лапу, скориставшись тим, що у гаранта щось там з руками було не те, як одразу злетіла з посади попереду власного вереску. В Європі боротьба з Корупцією традиційно проходить куди тихше й спокійніше, під заспокійливе чавкання всіх зацікавлених.
Продовження тут: https://www.mytus.net/index.php/publitsystyka/item/152-slovakia-shild-of-corruption
