Ніколи! Це єдина правильна й чесна відповідь. Війна з московією триває з 1169 року й нема жодних причин сподіватись на її завершення. Але нинішній етап війни таки завершиться. Десь за півтора (плюс — мінус) роки… І одразу ж розпочнеться наступний, менш інтенсивний… Мобілізованих розпустять по домівках, але професійне військо продовжить воювати.
Зараз стало модним давати детальні, але нічим не підтверджені прогнози, тож на цьому мабуть і слід було б зупинитись, але не хочеться вподоблюватись телевізійно-медійним «експердам»…
Війна не завершиться виходом ЗСУ на кордони України. Це брехня, поширювана державою для заспокоєння бидломаси. Втім, пересічні мешканці сумського, харківського й чернігівського прикордоння вже починають про щось таке здогадуватись… Поки що вони терпляче питають, коли ж припиняться черезкордонні обстріли, але деяких прозорливців потроху починає відвідувати думка, що ніколи. Власне, це і є одна з причин, чому таке завершення війни неможливе. Друга – це те, що ЗСУ буде неймовірно важко звільнити окуповані території так, щоб не перейти кордон в певних місцях. Як мінімум це спричинить додаткові втрати (і дуже великі) в ім'я невідомо чого… А захопивши землі московитів, який сенс віддавати їх ворогу? Особливо нескореному ворогу, а жодної капітуляції московити не підпишуть ні зараз ні потім – це все вологі мрії нашої нової аристократії (д'Єрмаків та інших людиноподібних…).
Зараз цілі зграї «доброзичливців», як вітчизняних так і імпортних, підштовхують ЗСУ та громадську думку до штурму чотирьох ліній оборони, зведених москалями за рік на півдні України, годуючи посполитих байками про те, що це призведе до оперативного оточення окупантів на півдні й звільнення величезних територій, рахуючи й Крим, а отже й до закінчення війни (?!). Пересічним українцям вдовблюють у порожні голови, що руйнація кримського мосту призведе до колапсу оборони півострова. Про те, що москалі чудово обходились без цього мосту кілька років, поки його збудували, «експерди» воліють не згадувати. Правда ж полягає в тому, що для успішної ізоляції Криму необхідна окупація Тамані. Просто тому, що ширина протоки всього три кілометри. Маломірні судна долатимуть її швидше, ніж долетить українська ракета (яка поки що існує переважно у мріях). І вартуватимуть дешевше від неї… Дійсно, величезним напруженням сил можна зробити життя кримчан нестерпним. Але коли орда зважала на проблеми «мирняку»? А забезпечити всім необхідним окупаційне військо – проблеми не буде. Крим московити не здадуть, попри всі обстріли й морську та повітряну напівблокаду. Сокральний же! Раз сокралі — віддавати в падлу… Понятія такі, нічого не зробиш… Хто не вірить – питайте прігожіна…
Тож можемо переходити від того, чого точно не буде, до того, що з найбільшою імовірністю станеться. Звільнивши луганщину аж до добре укріпленої лінії розмежування з орділом, ЗСУ перейдуть кордон по всій його довжині. Нова лінія розмежування пройде по водних рубежах Дніпро-Болва-Десна-Навля-Орлик-Ока-Сосна-Дон-Іловля-Волга-Волгодонський канал-Дон. Якщо вдасться захопити мости через Волгу – буде створено плацдарм на її лівому березі аж до Казахстану. Якщо не вдасться – ця територія буде взята під вогневий контроль. Після чого почнеться планомірне удушення південного угруповання військ московії. Казахстан радо долучиться до блокади. Просто тому, що жодного Казахстану давно не існує. Здавалось би, після того, як таваріщ Сі кишнув звіди лисого ескалатора з його мєдвєжлівимі окупантами разом – це має бути очевидним навіть для тупих. Але ніт… А китай триматиме показний «нейтралітет» до останнього кацапа. Або українця… Якщо й допомагатиме – то лише таємно…
Вказаний рубіж є надзвичайно зручним для оборони (має всього чотири розриви водного бар'єру загальною довжиною менше 100 км) на відміну від офіційного кордону. Втім, той кордон навмисно таким і створювався, його ж москалі проводили, якщо хто забув. Ми його, звісно, поважали, але ж не в односторонньому порядку це робити, та ще й під час війни…
А вже після облаштування нової, зручної лінії розмежування, можна буде спокійно спостерігати за тим, як орда переводить промисловість на воєнні рейки, розпочинаючи масове виробництво низькотехнологічної застарілої зброї і чекати, поки в тилу відрізаного угруповання повстане Кавказ. А він таки повстане. (А от на решту «автономій» у складі рфії я б не сподівався…). Лише тоді можна буде відносно безкровно забрати Крим, а заодно й Кубань та інші прилеглі території, після того, звісно, як війна вижене звідти аборигенів. Бо десять мільйонів кацапів, що зараз там існують – Україні точно не потрібні. З кримцями й донбасятами не можемо дати раду…
Чому так довго? Чому півтора роки, а не два тижні? Тому що спершу ЗСУ доведеться переробити на органічне добриво 3 хвилі мобілізованих дебілізованих. (А досі перша не вся надійшла в переробку…) А це легше й дешевше робити на власній землі, попри всі страждання «мирняку». Посполитих, звісно, шкода. Але берегти треба передусім військо. Бо Україна існує лише доти, доки існує воно…
