Ну що ж, шановні читачі. Поволі, але невпинно й невблаганно, на нас насувається та мить, коли за американську допомогу доведеться платити. Наражаючись повсякчас на критику й образи від самого початку війни (тобто дев'ятий рік) я намагався донести до громадської думки тезу, що НІЩО НЕ ВАРТУЄ ТАК ДЕШЕВО Й НЕ ОБХОДИТЬСЯ ТАК ДОРОГО, ЯК АМЕРИКАНСЬКА ДОПОМОГА. Звісно, думка так і залишилась хробацькою, але я принаймні зробив усе від мене залежне, щоб потім совість не мучила.
Думаю, всім вам вже зрозуміло, що остаточне звільнення правобережжя Дніпра й Луганщини – справа вирішена й недовга. Але замість того, щоб обсмоктувати новини тижневої давності, якими годує нас телевізор, пропоную усім спроможним думати заглянути трохи вперед. Це значно цікавіше.
На Луганщині наші війська кацапи зупинять на старій лінії фронту з ОРДІЛОМ. Раніше не вийде, але й далі не пустять. Там підготовані за 9 років позиції і Сіверський Донець. На захід від ОРДІЛИ кацапи вже збудували ешелоновану оборону в 3 рівні (насправді чотири, але то таке…). Тож що далі? Перед Генштабом встає в повний зріст навіть не дилема, а трилема. Найпростіше – кинути військо в лоб на укріпрайон, що тягнеться аж до Василівки й упирається в Дніпро. Саме до цього нас і спонукатимуть американи. Другий варіант – чекати. Поки орда розвалиться. Виснажувати. Воно б можна було, хоч і тяжко, якби не чмобіки. Зараз в мережі повно бадьорих коментарів експердів рівня «арестович плюс» про те, чого вони не зможуть зробити. Не зможуть переламати хід війни, не зможуть ефективно наступати, гинутимуть десятками тисяч під ударами ЗСУ. Все це правда, але не вся. А найбільша брехня – це частина правди. Тож я скажу вам, що вони МОЖУТЬ. Отакі, як є: п'яні, тупі, розхристані, без жодного бойового досвіду, з ржавими «мосінками» замість автоматів… і далі по списку… А МОЖУТЬ вони тримати оборону. Доволі ефективно тримати, до речі. Якщо не в полі, звісно. Але в поле їх і не випустять – навіть москвинські генерали класу «дуб дубом» (згідно петлиць) мають обмежувач тупості. Чмобиків розмістять у наших містах і селах, окупованих ордою. Навчити, в який бік стріляє рушниця, - не важко й не довго. Вони засядуть у наших хатах і квартирах і вбиватимуть визволителів з вікон, прикриваючись аборигенами. Останніх теж не можна огульно звинувачувати. Переважна більшість їх дійсно любителі узкага міра, не гідні навіть кулі в потилицю. Але поміж них є немало людей, нічим не гірших від нас. Особливо в східних районах луганщини, на запоріжжі й херсонщині. Це ті, хто не встиг виїхати, а не залишився свідомо чекати зливи рублів. Викосити їх артою разом з окупантами – вже занадто. Тому з кожним місяцем, навіть тижнем, звільняти окуповані території буде все важче. Так, чмобіки нестимуть втрати, і значні. Та що з того?! Їх багато, а наших героїв – мало. Обмінювати квіт нашої нації на їхніх утирків? Чи залишити громадян України у рабстві?
Сподіваєтесь, що вони збунтуються? Даремно. Послухайте уважно, що вони кажуть і пишуть. Вони зовсім не проти, щоб нас вбивали, катували, грабували, навіть «за»! Просто не хочуть робити це власноруч. Бо бояться здохнути. Інших обмежень нема! Не робіть всоте ту саму помилку — не шукайте в них щось людське! Командири пояснять їм, що найкраща тактика, щоб вижити – ховатись у хатах, прикриватись їхніми мешканцями, одночасно об'їдаючи, вбиваючи, катуючи, гвалтуючи їх. Це, так би мовити, бонуси. І ніяке сумління не проснеться – воно взагалі не передбачене конструкцією кацапа. На це й робиться розрахунок. Даруйте, якщо засмутив…
Але є ще й третій вихід з трилеми: як тільки ЗСУ вийдуть на кордон з ОРДІЛО – відрізати ординське військо аж по Волгу. Там чотириста кілометрів усього, якщо хто не вчив географію… Вирішується одразу купа задач.
Продовження тут: https://www.mytus.net/index.php/publitsystyka/item/133-time-to-pay-for-american-aid
