Між тезою Трампа, виголошеною на зустрічі з Зеленським про те, що останній має домовитись з Путіним (після чого обличчя Зе стало зовсім кислим) і відставкою Вокера є зв'язок.
Попри переможні реляції представників і спікерів української влади, мовляв Зе вчинив фурор в Америці і тепер Америка — це наше все, насправді ситуація з підтримкою України тільки погіршується.
Відставка друга України Вокера свідчить про те, що такої підтримки як була раніше більше не буде і тиснути на Путіна щодо українського питання не будуть.
З Європою довіра зменшується (треба бути вдячним за будь-яку допомогу, а не дорікати).
Америці Зе потрібен в ролі презерватива (як одній так і іншій стороні), щоб трахнути своїх опонентів на виборах 2020 і не підчепити чогось політично небезпечного.
На цьому тлі представники влади обмовляються про непотрібність інтеграції в НАТО, а місія МВФ залишає Україну без прийнятої програми.
Україна дрейфує до становища часів пізнього Кучми, коли Захід відвертається, а у Путіна тече слина в очікуванні пожирання.
