У Верховній Раді розглядатимуть президентський законопроект з назвою «Про запобігання загрозам нацбезпеці, пов'язаним з надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільстві (олігархів)». Сама назва є контраверсійною, оскільки прирівнює до олігархів усіх, хто має політичну вагу. Це можуть бути політики, активісти, волонтери, блогери, журналісти. Наприклад під час Революції Гідності значну вагу мали не олігархи, а популярні лідери Майдану.
Та головне не назва, а суть. За текстом закону олігархом буде вважатись особа, яка одночасно: має монопольний бізнес, володіє активами 100 млн. євро і більше, має вплив на державну владу зокрема й через ЗМІ. Складатимуть списки олігархів на РНБО. А на яких підставах? В них таких повноважень немає. Звідси випливає висновок, що закон буде оскаржений і скасований в Конституційному суді як такий, що порушує Основний закон. Це в разі, якщо суд діятиме як самостійна інституція, а не підрозділ Банкової.
Яка мета прийняття цього акта? В ручному режимі визначати хто є олігархом і підпадає під обмеження, а хто ні. Такі норми дають неабиякі корупційні можливості. Крім корупції відкриваються можливості переслідування опозиційних політиків, які володіють бізнесом і медіа. Ті з них, які побажають приглушити свою опозиційність в список можуть і не потрапити, а більш принципові будуть оголошені олігархами. Як результат їх політична діяльність буде обмеженою, їх медіа потраплять під санкції.
Насправді чи не всі головні українські олігархи завжди є провладними. Вони співпрацюють з владою, оскільки розуміють, що залежать від її рішень. Влада Зеленського не виключення. За даними «Фокусу» усі олігархи за останні два роки розбагатіли, і це не дивлячись на пандемію, карантини, економічне падіння. Малий бізнес і держкомпанії загинаються, а олігархи – процвітають. Висновки робіть самі.
Тож головні олігархи як не дивно замість того, щоб чинити опір підтримають закон, який начебто буде спрямований проти них. Ні, проти них не буде. Хіба що на позір, як елемент гри влади на публіку. Ось останній приклад. Кілька місяців тому президент обурювався, що олігархи задешево користаються надрами. Слід збільшити їм ренту в десять разів, хай платять в бюджет, — гнівно заявляв він і мабуть цим зірвав аплодисменти. Однак нещодавно з'явився законопроект, яким збільшення ренти зменшено на 70%. Відмова від значного підвищення ренти може бути платнею влади за підтримку закону про олігархів самими олігархами.
Факти зустрічей Зеленського і його оточення з олігархами встановлені. 31 травня 2019 Віктор Пінчук відвідував Офіс президента. 4 вересня 2019 на святкуванні 70-річчя Григорія Суркіса, соратника Віктора Медведчука були присутніми Іван Баканов і Сергій Шефір. 20 березня Тімур Міндіч, близький до Ігоря Коломойського зустрічався в ОПУ з Андрієм Єрмаком. В жовтні 2020 Сергій Шефір відвідував маєток Ріната Ахметова. В листопаді 2020 Сергій Шефір відвідував офіс Ігоря Коломойського. Всі ці факти представлені журналістами з «Схем».
До речі, подаючи законопроект про олігархів Зеленський вийшов … сам на себе. Адже він володіє майном на 100 млн. євро, впливає на телеканал "1+1" та інші канали, володіє монополією на владу. Можливо Зеленський хоче стати таким собі надолігархом, підпорядкувавши інших колег по цеху собі? Як Путін в Росії. Той має Геленджик як символ моновлади і корупції, а в нас для Зеленського будують такий самий Бірючий острів.
Це все на тлі подальшого падіння української економіки, зростання цін і тарифів, корупції на великому будівництві. Правові основи держави розтоптані. На головні посади призначено своїх людей. Квінтесенцією узурпації влади є діяльність РНБО, як органу, що без суду й слідства, швидко й без пилу уражає права громадян України, яких визначено на Банковій. Це все на тлі державної зради, а саме провалу спецоперації з затримання вагнерівців і пропозиції щодо відмежування від тимчасово окупованих український територій.
