Дуже неприємні та серйозні сигнали з ЄС. Якщо ми кардинально не реформуємо систему держслужби, якщо не зробимо цивілізовану судову систему, friendly business клімат з усіма зрозумілими для інвесторів умовами (так щоб війна залишилася єдиною перешкодою), якщо не буде реальних антикорупційних дій, то у нас не просто проблеми — у нас глобальна поразка. Часу — до кінця року. Інакше вже з січня-лютого на нас ставлять хрест, почнеться зняття санкцій з РФ з усіма «приємними» наслідками для України в світі. Ми не повинні бути заручниками амбіцій або нерішучості деяких керівників уряду, друзі котрих висять на руках з благанням «ну давай ще трохи без цього...»

Ви знаєте, я не з всепропальщиків, але те що чую — не дзвіночки, а набат. І чи сама влада в ньому винна? Скажу непопулярну річ, після якою отримаю купу плювків в монітор: ні, не сама, бо вона є чистим відзеркаленням суспільства. У цьому сумному танго кожен партнер веде не туди. Придивіться: і в суспільстві, і у «верхах» є пасивні, а є пассіонарії, є розсудливі та популісти і ескапади, освічені та агресивно безграмотні, є плювці на підлогу та виховані й культурні. На розподіл сил їхнього представництва та корегування цього розподілу впливають лише певні події у певний час. Чим глобальніша подія, тим карколомніший вплив, причому, зовсім не факт що позитивний.

Поки зміни призводять до позитиву. Ще під час Майдану на довиборах голосували за «регіоналів», а менше ніж за рік викинули з ВР комуністів. Тому, прозрілі маси зараз можуть підштовхнути до змін в елітах, які тільки формуються, проте є хиткими і дуже чутливими та залежними від настрою цих мас. І тут питання хто вплине сильніше? Дехто прозріває до рівня «кредитного „майдану“ і отримує згори потужний заряд популізму навзаєм. Дехто прозріває до рівня свідомої самоорганізації та ініціатив, але поки не має достатнього розуміння де треба. Змагання між поступом та реакцією відбувається на всіх рівнях, просто в процесі треба бути уважним та обирати те, що справді варте та ефективне. І тут не може бути розподілу „свій-чужий“ — зовсім необов'язково щирий патріот закликає до корисних дій, а якийсь екс-посіпака режиму до згубних. Все що зараз потрібно і суспільству, і владі — гаряче серце вийнятково вкупі з холодним розумом, щоб згаряча не наламати такого, що й майбутні покоління не розгребуть. І при цьому намагатися вчити одного жити за новими стандартами та активно підштовхувати до дій, а де треба навіть і копати, задля того щоб нарешті вилізти з пост-совкового болота і щоб перехідна влада стала стартовим майданчиком, а не могильником. Відповідальність спільна. Головне, усі мають діяти рішуче та без непотрібних емоцій, тоді і сигнали з ЄС будуть зовсім іншими.

P.S. За „многабукв“ перепрошую :)