Що таке — рашизм.
Штампи мислення і спроба їх виправити.
На жаль люди недоречно використовують слова, що не відповідають справжньому значенню цих слів. Як вже не називали тих москалів і їх режим, що намагається нас позбавити свободи і хоче незгідних убити. І фашистами, і нацистами, і імперіалістами. Мені вже надоїло поправляти в коментарях на бутусівському цензорі такі вільні використання -ізмів, що не відповідають суті того ганебного явища і не розкривають суть. Чому так важливо знаходити справжнє визначення явищам і процесам? Бо лише тоді ми можемо протистояти загрозам буття нам як українцям конкретно та загалом всьому людству і навіть відправляти в небуття ті загрози. Аби протистояти злу, треба добре розуміти його сутність.
А отже – чому не фашизм чи нацизм?
ФАШИЗМ (італ. fascismo, від fascio — купа, пучок, об'єднання) — ідеологія і практика європ. антидемократ. націоналістичних рухів 1920—40-х рр. Через ідеологічну ангажованість дослідників досі залишається дискусійним у науці питання про адекватність застосування терміна «фашизм» до певних правих, консервативних або націоналістичних рухів вказаного періоду в різних країнах.
У центрі фашист. ідеології — теорії корпоративної д-ви та тоталітаризму, але водночас наявні компроміси з монархією та католицькою церквою, значний соціалістичний спадок, відсутність расизму та антисемітизму.
НАЦИЗМ (від нім. Nazi, скорочене від National Sozialist) – ідеологія і практика нім. націонал-соціалізму. Націонал-соціалізм (від нім. Nationalsozialismus; синоніми – «нацизм», «германський фашизм»): 1) політ. тоталітарний рух, який оформився у Німеччині та Австрії після Першої світової війни і ґрунтувався на ідеях герм. експансіонізму та реваншизму, вождизму (фюрерства), екстремістського націоналізму, ксенофобії, антисемітизму та вищості «арійської раси».
Джерело: Бібліографічне посилання: Галушко К.Ю. ФАШИЗМ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я
Чи є в сучасній росії (термін штучний, отже маємо право замінити на більш поширений в наш час — раша) прояви тих ідеологій на державному рівні?
Чи є у раші фашизм? Тоталітаризм точно є, а от націоналізму як об'єднуючої сили нації – нема. Бо є купа національностей із певною недовірою один до одного. Є звичайно ж так би мовити представницька національність – руцькіє. Але як придивитися, то там присутні хто завгодно від вірменів до євреїв. Говорити про якусь слов'янську єдність руцьких – нагло брехати. Тоді як фашизм все таки має на меті об'єднуючий чин всіх в одну націю. Причому без расизму і антисемітизму. А расизм в раші присутній через зневагу руцьких до нацменшин. А ті у свою чергу теж зневажають руцьких, як таких що без роду без племені.
Єднання з церквою присутнє, хоч і не з католицькою. В той же час соціалізму і рівноправ'я як серед окремих людей так і окремих народів у раші небагато. Більше схоже на імперіалізм, що намагається стирати всі національні відмінності між такими різними національними групами населення раші. Тобто така ознака фашизму як тоталітаризм в раші справді присутня. Але ця ознака властива і нацизму. І часто імперіалізму.
Правляча верхівка раші використовує будь-які прояви хоч неонацизму, хоч расизму, хоч імперіалізму для культивації ненависті назовні. Як на сусідів, так і на більш успішний західний світ. Звинувачуючи їх протидії процвітанню раші.
Яка ж тоді ідеологія раші – нацизм? — Ага прямо таки нацизм (націонал-соціалізм), тільки без соціалізму. І без антисемітизму. Бо найбагатші у раші в більшості своїй – євреї. Ну не тягне на стандартний нацизм гітлерівської Германії. Але тоталітаризм все ж присутній. То що це – рашизм?
Коли ми зауважимо про участь церкви в творенні ідеології рашизму, то багато людей сприймають РПЦ МП як дійсно християнську. Але це далеко не так. Християнська церква ніколи не благословлятиме війну проти невинних людей та ще й у чужій країні. А тим більше не освячуватиме зброю масового знищення. Я не буду приводити докази антихристиянської сутності РПЦ, їх у мережі достатньо. Можна лише підкреслити, що вона з самого народження в часи Золотої Орди перебувала на службі у правителів прославляючи і оправдуючи лукавими словами часто анти людську поведінку тих правителів.
Виняток був лише під час більшовицького перевороту. І то більшою мірою через загрозу власному існуванню. І більшовики дійсно практично знищили її за виключенням окремих прислужників як тайних агентів нквд. А «відродив» ту церкву не Константинопольський чи Єрусалимський патріархат, а сатаніст сталін в піку гітлерівському режиму коли на окупованій гітлерівцями Україні дозволено було відкривати церкви. Коли гітлерівська окупація змінилася сталінською, то сталінський режим контролював через попів – своїх агентів думки і настрої совєцького населення. А вже вірний учень сталіна хрущов грозився знищити ту церкву зовсім. Бо був недалекоглядним. А от путінський режим зробив РПЦ співучасником своїх злодіянь.
Коли по смерті патріарха Олексія вибирали нового, то вочевидь пуйло через кагебешних агентів у церкві вмішався у ті вибори і замість доволі пристойного в розумінні церковному Сабодана – митрополита Київського вибрали негідника сріблолюбця гундяєва. Очевидно ще тоді пуйло мало плани щодо України і хоч трохи совісний патріарх та митрополити б не схвалили ці плани. І саме зараз частина українських попів РПЦ подали в суд на кирила (гундяя) за розпалювання війни і ворожнечі.
Отже щось від фашизму, щось від нацизму таки є. Але імперський рашизм має свої особливості. Це проявляється у відвертій зневазі до всього людського. До влади прийшли потомки кацапів (андрофагів). І вбивство людей у них в крові. Те, що російське суспільство не чинило опір явно антисоціальним діям і влади і окремих груп (як ото розповсюдження тюремних звичаїв у школах), показує душевну хворість рашинського суспільства.
Весь світ здригнувся, коли йому відкрилися нелюдські злочини військових раші на території України. Бо в голові багатьох не вкладалася сама можливість такої жорстокості. А все дуже просто – садистам керівництво раші дозволили вести себе як вони хочуть. І вони в більшості своїй і проявили свою сатанинську сутність – повну зневагу до заповідей про життя, честь і гідність людини. Ось зовсім нові свідчення нелюдської поведінки – розбір завалів Маріуполя екскаваторами. І будівельне сміття, в яке рашизм перетворив кошлись добротне житло людей, вивозять із частинами трупів тих людей на звалище. Хто там більше винуватий – гени чи виховання? Хай це досліджують спеціалісти. Ми бачимо головне: рашизм це – повна відсутність людяності і нехтування людськими цінностями як надбанням людської цивілізації. Вони, і вже давно, погрожують всьому світу знищенням ядерною зброєю. Навіть на шкоду самим собі.
Брехливість рашинської влади вже стала прикметою: москаль не бреше лише коли в нього закритий рот. Я з березня місяця став ради наукового інтересу заходити на кільканадцять хвилин на центральні рашинські телеканали. Там можна почути багато правди про військові злочини над нашим мирним населенням. Але вони всі свої бомбардування жилих кварталів, всі вбивства мирних громадян приписують нам. Ще з 2014 року про таку їх поведінку склали анекдот, коли їх тикають у тільки-но висране ними гівно, а вони вимагають: де ваші доказатєльства? Постійно обманюючи власний народ (якщо те можна назвати народом), вони зробили з людей зомбі, моральних покручів. Хтось скаже, що брехливість властива багатьом. Але хто близько знайомий із християнським вченням, той знає, що брехливість (лукавство) – один із прийомів диявола.
Рашизм – імперіалізм сатаністів. Вони самі можуть про те, що вони є слуги диявола і не думати. Але діють виключно як нелюди. Вина спадковості генів там на другому місці. В основному це виховання отією типу російською культурою. Що радше можна назвати безкультур'ям.
Простий приклад: пуйло на виду всього світу читає про якусь красавіцу, що повинна щось там терпіти. Я, як нормальний українець, навіть не звернув на те уваги, мало шо там патякає пуйло. Але як виявилося — це рядки із певно популярної пісні якогось кацапського некрофіла. І на раші її виходить слухають. І ніхто не протестує проти авторів таких рашокультурних висерів. Мало того – вони свою людиноненавистську культуру прагнуть розповсюджувати чи не на весь світ. Подалі від москви – давній, але й досі актуальний лозунг. І не тільки для України.
