Все життя у совку я тільки й чув про загниваючий капіталізм у США. Про бідне становище негрів, про резервації для нещасних аборигенів. Про платну освіту і медицину.
Аж поки не появився років з двадцять тому інтернет, а трохи пізніше вже і ЮТУБ. І будь хто може в тому ютубі викласти розповідь з відео про щось своє і поділитися з цим з усім світом. Отак до нас прийшло враження про своє життя в Америці російськомовних та україномовних американців. І від тієї старанно створюваної московською пропагандою картинки загниваючого життя за кордоном не залишилося і сліду.
І що найбільше мене обурює, то це та обставина, що діти отих московських правителів учяться, відпочивають, лікуються та зрештою і живуть на тому Заході. Як то наприклад донька отого конеподібного очільника зовнішніх відносин раші. Всі мільярдери раші, яким кремль дозволив стати мільярдерами і які по суті своїй є гаманцями кремлівського режиму мають житло (і не одне) за кордоном.
Багато і звичайних людей із постсовецького простору правдами і не правдами намагалися осісти саме в США. Як і багато нелегалів з країн Латинської Америки. Перли туди ніби там їм медом помазано. Ну, коли то з бідних країн людина намагається хоч куди втекти в багатшу країну, то це зрозуміло. Але якщо із самої раші туди виїхало багато руцького міру, то тут стоїть питання. Або то засланці спецслужб, або то є люди які не вірять у щасливе майбутнє раші.
Так шо ж то за пряники в тій Америці? А виявляється, що до сих пір у них для дуже бідних і безробітніх є медична страховка від уряду штату. Навчання у школі безкоштовне, а бідним дітям навіть видають безплатні лептопи, аби вони мали змогу навчатися нарівні з більш заможніми. І це продовжується аж до закінчення базової школи. А вже коледж мусиш оплачувати сам. Для особливо малозабезпечених є навіть безкоштовне харчування. Бачив особисто відео, де непрацююча мама повела своїх двох дітей на плановий огляд до стоматолога. То щось там почистили, щось запломбували, дали дітям подарунки у вигляді зубної пасти і зубної щітки і нагадали про обов'язковий огляд через півроку. Вони то пришлють мамаші повідомлення, але нагадують аби вона регулярно заглядала у поштову скриньку.
Коли такі діти закінчують школу, вони йдуть двома шляхами – або отримують професію і йдуть працювати, або подають на соціальні виплати і десь трішки на півставки підробляють, аби соц виплати їм не зменшили. Багатодітні мами взагалі на роботу не ходять і виховують (якщо це так можна назвати) своїх дітей і за це отримують немалу допомогу від держави. Багато хто із них є отримувачем соціальної допомоги вже у третьому поколінні. Причому вже і оправдання своєму неробству знайшли: нас мовляв без нашої на те згоди завезли на цей континент рабами і тепер всі білі нам винні і повинні утримувати нас за свій рахунок. Слава Богу, що таких афроамериканців явно не більшість і їх ненавидять разом зі світлошкірими і працюючі афроамериканці. Бо розуміють, що все те неподобство за рахунок працюючих. І не важливо те – звідкіля прибули їх предки. Чи Африки, чи з Мексики, чи з Європи чи з Азії.
Щодо «бідолашних» аборигенів. Так, — дехто з них живе в резерваціях, у яких вони самі управляють і там їм дозволено значно більше ніж іншим жителям штатів. Скажімо казино, що не обкладається податком. Чи автозаправки чи без податку чи з меншим. Бо тракісти (водії-далекобійники) відмічають менші ціни на автозаправках, що розташовані в резерваціях. А дороги то прокладені по прямій і йдуть їхніми землями. У народів півночі на Алясці чи в Канаді аборигенам є виплати щось типу соціальної допомоги. Не знаю як то в штатах, але в Канаді аборигенам дозволяється не притримуватися заборони на весняний вилов риби. Підозрюю, що і мисливством їм промишляти значно простіше. Бо рейнджери, що слідкують за риболовлею та полюванням часто з їх кола. Тобто, якщо поближче познайомитися з внутрішнім життям американців, то картина виявляється зовсім іншою, ніж нам малювали московити. І дуже багато приїжджих, що зуміли законно закріпитися на американському континенті, швидко обзаводяться власним житлом, отримують непогану освіту і мають забезпечене майбутнє.
Щоб не бути голослівним, я пропоную переглянути такі канали ютубу як Нік ЮСА та Ваньок на Гаваях. Це двоє порівняно молодих людей із Харкова, що закріпилися в США. Є приклади успішних українців, що відкривають власні фірми і стають мільйонерами. Як Калуштранс. Або в Олицької було цікаве інтерв'ю, як людина з прибиральниці стала співвласником успішної фірми.
Як бачимо – у штатах перед людиною із хорошим здоров'ям та розумом відкрито багато можливостей бути успішним. Я навіть підозрюю, що там можливостей для наших набагато більше ніж в Україні. І більшість із наших не бігають за соцдопомогою, а стараються піднятися до рівня середнього класу. Мій читач певно здивується, коли я скажу, що медсестра у штатах є представником цього середнього класу. Бачив відео від двох москвичів, які за стодвадцять доларів робили прибирання у тієї медсестри у її власному будинку на кілька кімнат. І деяким нашим біженцям таки вдається закінчити коледж і отримати диплом медсестри. Тим більше що досвід роботи до приїзду в штати у неї вже був.
Є ще багато цікавого, про що можна розповідати надивившись ютубу. Як наприклад канал Катря, що на Алясці з чоловіком і двома дітьми. Їм дуже не вистачає сонця у короткі (дві-три години всього) зимові дні. То вони сім'єю літають то в Домінікану, то на Канари, аби позагоряти і поплавати у теплому океані.
А тепер про погане, що є у США. А як виявляється у штатах непомірна дірка в бюджеті. І утворилася вона від неконтрольованих соціальних виплат неробам та гірше всього соціальних виплатам давно померлим. Як виявляється – реєстри соцвиплат і реєстри померлих не консолідовані. І там інколи ті виплати отримують люди яким давно за сто років, а то й за сто десять. Такої кількості довгожителів нема у всьому світі. Хто ж утворив таку систему пожирання бюджетних коштів? Республіканці, які ось прийшли до влади, звинувачують у всьому демократів. У мене виникла підозра, що ті неіснуючі через свою давню смерть громадяни, могли голосувати на минулих виборах на користь Байдена. Через голосування поштою, де присутність тіла на виборчій дільниці не є обов'язковою.
Хіба є дивним вибір американців на минулорічних виборах президента, який обіцяв навести порядок. Тож за нього проголосували не лише реднеки (коли фермери весь день працюють на сонці, то шиї у них мають червоний аж до кольору випаленої цеглини колір). За Трампа голосувала в переважній більшості і чорношкіра америка, та що працює і платить податки. А вони працюють не гірше від інших. Бачив їх як водіїв траків, так і автонавантажувачів. Бачив і інженера, що керував чи то ливарним чи прокатним комплексом за пультом і давав розпорядження підлеглим. Знаємо і минулого міністра оборони. І до всіх цих не може бути якихось претензій. Окрім позаминулого президента Обами. Той явно не відповідав своїй посаді. Демократи спеціально поставили такого і за нього проголосувало більшість з отих, що вічно сидять на соціальній допомозі.
А тепер цій допомозі прийшов кінець. Ну не зовсім вже обрізали, але скоротили суттєво. Бо Трамп пообіцяв скоротити бюджетні виплати, які йшли не зрозуміло кому. Найбільш безглуздо аж до злочинності виплати йшли на зміну статі у якихось невідомих американцям країнах. Що погано саме для нас? А погано те, що у 2019 році наші виборці повірили популістичним обіцянкам безсоромних брехунів про скоре замирення з рашою. Бо мовляв війна не вигідна раші, а вигідна лише Порошенкові і його кліці. Те що у Порошенка не було більшості не те що у ВР, а навіть у коаліції з фронтом яценюка, електорату ніхто не розповідав. Ну як не розповідав? Розповідали, але не скрипіни разом з стерненками чи бігусами. А канали коломойського, пінчука та ахметова гасили імідж п'ятого президента як могли.
І от шостий як його величають напівшостий, не маючи ніякого досвіду ні в держуправлінні, ні в міжнародних переговорах, зробив все, аби розлютити теперішнього президента США і викликати неприкриту відразу до себе. А заразом і до нашої багатостраждальної країни. Бо як можна поважати громадян, які обрали оте непорозуміння. Натяк Трампа був аж занадто прозорим: я, говорив він боневтіку у вічі, не дам тобі стати переможцем за наш кошт. Тобто: якщо українці не вмовлять боневтіка подати у відставку, то допомоги від штатів нам не чекати.
Я б повірив би, що всі дії простроченого боневтіка є результатом його вузького світогляду, невміння прислухатися до розумних порад та обирати у коло своїх радників добропорядних людей. Якби не розмінований Чонгар та відведення всіх військ від Києва. Якби не розслідування з подачі бігуса закупівлі через підставні фірми дуже важливих приладів для нашого ППО (клістронів). ДБР призначене боневтіком вилучили ті клістрони, що стояли на ще совецьких комплексах ППО і могли збивати як літаки, так і ракети раші. Хтось скаже, що ці дії – непояснювана дурість? Та ні, це схоже на ціле направлену роботу на ворога. Тож бикування перед американським президентом гарно лягає у канву саме такої версії.
Але слава Богу, що окрім штатів ще є Європа. Яка дала (чи продала з майбутніми виплатами ) свої військові літаки і снаряди і бомби з касетним боєприпасами. Якби ви знали – як тішить вухо звук пролітаючого в небі літака чи двох. І ми давно знаємо, що то не рашистські. Ось тільки но, коли я ще друкую статтю, наші літаки накривають військові об'єкти на лінії фронту та у тилу ворога. Надіюся, що їхнє сво накриється мідним тазом і кремль ще двадцять раз пожалкує, що розв'язав війну погрожуючи і західним демократіям.
А пан Трамп мусить бути здивований, що він із своїм урядом не є пупом землі і так будувати відносини із своїми союзниками – на шкоду саме його країні. Бо не можна прощати агресору нічого. Будь-яка уступка агресору робить того більш впевненим і він і далі творитиме свою чорну справу. Їх часто порівнюють, звинувачуючи обох у нарцисизмі. І Трампа, і боневтіка. І команди їх достатньо не найкращі як спеціалісти. Але є різниця – у штатах боряться з корупцією і казнокрадами. Так, боряться невміло, як слон у посудній лавці. В управлінні державою не буває простих рішень. А там проглядається прагнення приймати прості рішення – дуже важливий для всього світу Панамський канал? Ну так пошлемо туди спецназ, аби його повністю не викупили китайці. Бо вже частково викупили панамські порти. Потрібно вирівняти торговий баланс між штатами і Канадою? Ну то накладемо мито на канадські товари не враховуючи глибко інтегровані зв'язки між двома країнами. Але це так не працює. Бо канадський уряд вирішив переорієнтуватися на торгове партнерство з європейськими країнами та Китаєм. Тим Китаєм, що є найсерйознішим економічним суперником США. У цьому випадку прем'єр Канади не далеко відійшов від Трампа і боневтіка. Теж приймає прості рішення. І це не дивно. Хоч досвід політичний у нього більший ніж політичний у американця чи боневтіка разом узятих, але освіта у нього не тягне на керування державою. Він за дипломом режисер театральний. І то ще нічого – хтось у його уряді чи в уряді однієї із провінцій вчився у коледжі за спеціальністю … трададам!!! – російська література. Боже, чого тільки в тій Канаді не вивчають!
Ну у нас все як най-най… У нас боневтік має диплом юриста, але вчився кривлятися у кавеені. І демонстрував на сцені такі виходки, що люди сміялися вже не стільки від гумору, якого там практично не було, а від дурості виступаючого. Окрім таланту клоуна у боневтіка є ще деякі захоплення. І частина народу прямо вказує – за що проголосувала ота 35 % від усіх виборців частина електорату. А інша частина махнули рукою, бо повірила в брехні щодо п'ятого президента. Який недостатньо викручувався, аби не допустити до виборів ставленика коломойського. Вже тоді можна було б посадити чи віддати під суд штатів цього злочинця. Але п'ятий певно дуже залежний від своїх соратників по демократії з Євросоюзу. І вони, помилково звичайно ж, відраджували його від подібних кроків. Ну що ж? Тепер п'ятий пожинає плоди своєї нерішучості і недовіри до здорових сил українського народу. І поки що арештовані його активи, а далі може бути арештований і сам. Адже боневтіка з його шоблою потихеньку заганяють в куток. А криси загнані у безвихідь йдуть на відчайдушні кроки.
Хух, заморився друкувати, тож лише вкажу окремі імена отих баб, що мені навіяли викладене. Щодо внутрішньої політики Трампа слухав з певною довірою Леона Ванштейна. Коли Леон став розсуждать (він російськомовний американець, ніби й не з отих хароших руських, але душок трохи є) про міжнародні відносини, ще й відносно України, то він як папуга повторює, що в нашої країни нема шансів і ми мусимо робити все, що вимагає уряд Трампа.
Багато читає американської преси пан Поярков і поки що я не помітив у нього великих ляпів. Комусь не подобається його форма викладення матеріалу, але він же художник…
І коли у Пояркова ролики короткі, то у Чорновола інколи й на півтори години. Часто купляється на всякі запитання ботів чи тролів (не знаю – як правильно обізвати подібних типів) і вмовляє їх не робити у нього на каналі провокації. А це забирає у зайнятих людей час. Але більшість його суджень і оцінок окремим блогерам дуже влучна і розумна(чи аргументована).
Ще одна баба – Цибулько. Говорить повільно, тож збільшую швидкість перегляду ролика на 25% відсотків. А Бобиренко говорить в достатньому швидкісному режимі і приправляє свої роздуми різними примовками та жартами. Але дуже дозовано.
Інші ніби й позитивні і правдиві блогери говорять не всю правду або з тими поясненнями, що вигідні саме сучвладі. Тож, якщо не знайшли у написаному мною чогось, що комфортно читати саме вам, то вибачайте, — у вас є цілий єдиний марафон, що працює 24/7. І непогано працює. Мені й опитування не треба проводити. Бо дружина на кухні слухає без розбору все підряд, і чую, що повторює ті думки які вклали їй ловці душ на тому марафоні.
