Рухолла Хомейні народився 24 вересня 1902 року в сім'ї теолога – ісламіста і здобув релігійну освіту. У 1941 році, коли Іран був окупований британським і радянськими військовими, новим шляхом Ірану став прозахідно-налаштований Мохаммед Реза Пехлеві, якому в 1953 році американські та британські спецслужби допомогли знешкодити політичних опонентів.
У 1963 році шах проголосив «Білу революцію», масштабну урядову програму лібералізації суспільства, направлену, зокрема, на зменшення впливу релігії на державні справи, надання рівних прав жінкам і проведення економічних реформ.
Хомейні, котрий на той час вже мав високий шиїтський ранг «аятола», став першим релігійним лідером, що відкрито виступив проти Білої революції. Він закликав до повалення шаха і проголошення в Ірані ісламською республікою, за що в 1963 році був заарештований, а через рік, після масових демонстрацій на його підтримку, висланий з країни. Він оселився спочатку в Іраку, а згодом переїхав до Франції.
У 1970-х роках Реза Пехлеві продовжив наступ на ісламський фундаменталізм і провів помпезне святкування 2 500 річчя Перської монархії і замінив ісламський календар на перський.
В цей же період, зіткнувшись із зростаючим протестом громадян, шах посилив репресії, що знано збільшило кількість симпатиків Хомейні. У 1978 році у більшості великих міст Ірану почалися масові антишахські заворушення, і Хомейні знову закликав до повалення шаха.
У грудні до повсталих, в основному, представників нижчих і середніх класів та радикально настроєного студенства, приєдналась армія, і 16 січня 1979 року Реза Пехлеві втік з Ірану.
1 лютого 1979 року Хомейні урочисто прибув до Тегерану і зразу ж був проголошений лідером Іранської революції. Йому вдалось консолідувати іранське суспільство і перетворити Іран в ісламську державу.
Після перемоги ісламської революції почався новий етап у керівній ролі імама Хомейні для іранського народу. Було проведено загальний референдум про створення Ісламської Республіки Іран. Створювано комісії та комітети з різних, важливих питань керівництва державою. За указом Хомейні було створено «Корпус вартових Ісламської революції».
Аятола Хомейні став першим духовним лідером Ісламської Республіки. Його резиденція містилася в шиїтському центрі Ірану – місті Кумі.
Було прийнято розроблену від Хомейні Конституцію республіки, що надала йому найвищу владу як «найвищому духовному авторитетові». У країні було введено ісламські закони, повну ісламізацію всіх сторін суспільного життя – політики, економіки й культури.
Головними ставали морально-етичні закони шаріату: жінкам заборонили носити неприписаний мусульманам одяг, заборонено спиртні напої та більшість західних фільмів. Заборонили навіть шахи, які було визнано «азартною та шкідливою» грою. Було введено систему ісламського судочинства, що грунтується на засадах Корану та шаріату. Почалася боротьба з придушенням лівої опозиції та організації національних меншин.
4 листопада 1979, в день 15-ї річниці вислання Хомейні, студенти штурмом захопили посольство США в Тегерані і зі згоди Хомейні 444 дні утримувати заручниками 52-х американців, які було відпущено тільки за 444 дні, в січні 1981, за кілька хвилин після інавгурації нового президента США Рональда Рейгана, що змінив на цій посаді Джиммі Картера.
Аятола сам особисто керував політикою країни, призначаючи членів Ради з нагляду за здійсненням конституції. Розв'язана за сприяння США Ірано-іракська війна (1980-1988) виснажила країну, але водночас ще більше згуртувала прихильників Хомейні.
Ірану врешті-решт довелося підписати резолюцію № 598 Ради Безпеки ООН про припинення вогню в липні 1987 й погодитися з умовами мирного договору, що максимально враховував інтереси Іраку.
14 лютого 1989 року Хомейні віддав наказ про фізичне знищення письменника Салмана Рушді, книжку якого «Сатанинські вірші» мусульмани-фундаменталісти визнали за образливу для ісламу.
1980 року, після перенесеного інфаркту, він переїхав у передмістя Тегерана.
Аятолі Хомейні належить декілька яскравих цитат, які ми наведемо нижче:
«Іслам – релігія борців за істину та справедливість; релігія тих, хто бажає свободи та незалежності, школа борців-антиімпералістів';
«Гідність та недоліки уходять коріннями в школу, і ключі від благополуччя знаходяться у вчителів!»;
«Влада має вважати себе частиною народу» (і ця цитата дуже актуальна для нашої нинішньої влади. Чи не так?);
«Якщо суспільство навернеться до Бога, то буде жити в умовах, наповнених справедливості та спокою».
Помер Хомейні своєю смертю, 3 червня 1989 року у Тегерані.
У червня 1989 року до влади в Ірані прийшов такий самий, сильно схожий духовний лідер Алі Хаменеї, який 2022 року підтримав офіційне вторгнення Путіна в Україну та виправдовував такі дії Російської Федерації.
Під час президенства у США Барака Хусейна Обами був період відлиги у відносинах між Штатами й Іраном. Що було позитивно для обох країн, але це тривало не довго. При Трампі знову все погіршилось.
На початку 2016 року Іран відвідав голова КНР Сі Цзіньпін. Під час його візиту було підписано угоду про збільшення товарообігу між обома країнами. При цьому, Хаменеї заявив, що ніколи не мав довіри до країн Заходу, але висловив свою готовність будувати відносини із такими країнами, як КНР.
Наприкінці січня 2016 року відбувся перший візит президента Ірану до Європи за останні 16 роки. Під час дводенного візиту до Італії були підписані двосторонні договори загальною вартістю 16 мільярди доларів. А у Франції були підписані численні контракти вартістю понад 27 мільярдів доларів. Вже 26 січня того ж року Хассан Рухані був прийнятий Папою Римським Франциском у Ватикані.
Потім, почали псуватись відносини зі США та Заходом, і в Ірані почались масові акції протестів, які були придушені поліцією та владою. Багато було вбито та увязнено. Почались масові репресії, а молодь масово емігрувала за кордон.
Отже, у підсумку, можна сказати, що результати діяльності двох останніх лідерів Ірану – Рухолли Хомейні та аятоли Хоменеї є вкрай суперечливими та неоднозначними. Якщо казати про економіку, то з цим все складно. Молодь незадоволена, в країні бракує робочих місць. Тому, молоді люди тікають з країни. Більш старим людям все подобається. Їм подобається революція, культура, віра. Вони задоволені. В країні спостерігається невеликий конфлікт поколінь.
Втім, режим аятоли Хоменеї тримається міцно, і правитиме він, мабуть, ще довго. Що станеться потім важко спрогнозувати. Але, думаю, в країні рано чи пізно мають початися позитивні зміни та хоча б якийсь прогрес у майбутнє. Але слід розуміти, що для Ірану завжди буде важливою ісламська культура та старі традиції, і буде сильно погано, якщо на них почнуть зазіхати!
Політолог Володимир МУЛЯРЧУК
