Володимир Мулярчук, політолог, історик та релігієзнавець
Його знає майже кожен українець, з жовтня 1995 року він був Патріархом Київським та всієї Руси-України, він був авторитетом та моральним лідером для багатьох українців. У житті Патріарха Філарета, він же Михайло Денисенко було багато, як хорошого, так і поганого. Він сильний, але у той же час, дуже неоднозначний лідер. У цій статті ми розберемо за що хвалять, а за що критикують Почесного Патріарха України.
Релігією майбутній Патріарх цікавився ще зі школи. Так, у шкільні роки він закривався у храмі на цілий тиждень, проводячи час у молитвах та поклонах. А вже після закінчення школи 17-ти річний юнак в товарному вагоні потягу він відправиться в Одесу поступати на пастирсько-богословські курси духовної семінарію. Людей, які приймали іспит вразило те, наскільки добре Михайло знає Євангеліє та життя святих, що його зачислять відразу на третій курс семінарії.
На канікули Михайло не повернеться в рідне село. Залишиться працювати свічником при монастирі. Через декілька років він поступить в Московську духовну академію. У січні 1950-го прийме монаший постриг з ім'ям Філарет. Відзначимо, що в перекладі з грецької Філарет означає «люблячий чесноти».
Відзначимо, що Патріарх Філарет втратив кількох близьких у двох головних історичних катастрофах, що обрушились на Україну в ХХ столітті. Його дід помер у роки Голодомору, а батько – шахтар з села в Амвросіївському районі Донбасу – загинув на війні в 1943 році в Запорізькій області, під час битви за Дніпро.
Філарета помітив та висунув патріарх Олексій І 1950 року, на другому курсі духовної академії його призначили наглядачем Патріарших покоїв в Троїце – Сергієвій Лаврі. А вже 1955 року старший помічник ректора доцент Філарет їде з делегацією РПЦ подорожувати по Англії.
«У Філарета феноменальна пам'ять, — говорить київський релігієзнавець Юрій Черноморець. Навіть у 80 з гаком років він міг за тиждень об'їхати десяток єпархій та повернувшись додому надиктувати, з ким і коли зустрічався, про що йшла мова і які домовленості. Та ще й дати розгорнутий психологічний портрет на кожного. Все до деталей».
Склались відносини Філарета і з патріархом Піменом (Ізвековим), котрий з 3 червня 1971 року по 3 травня 1990-го був патріархом Московським та всієї Руси. Під час інтронізації Пімена Філарет, як митрополит старійший Київської митрополії вручав йому куколь – головний набір, знак патріаршої гідності. За часів Пімена Філарет відповідав за зв'язки Московської Патріархії зі світськими державними органами, зокрема партійними та КГБ. «Пімен настільки довіряв Філарету, що не підписував жодного документу, поки його не проглянув Філарет», — говорить доктор богословських наук Дмитро Степовик, близький знайомий та соратник Філарета.
Філарет також зарекомендував себе здібним проповідником. Складні поняття він пояснює простою мовою, відзначив Дмитро Степовик. Початок та кінець його промов завжди прив'язаний до конкретних подій. Тема розкривається через духовно-богословський коментар з декількома кульмінаційними моментами. І обов'язковий вивід, підводящий до головної думки. «Філарет формувався в епоху пізнього Сталіна. А Сталін навчався в семінарії тій особливій риториці, коли ти задаєш питання, сам відповідаєш на це питання і якби рухаєшся в своїй думці. Ось цей стиль структуризації думок, а за ними дій – ярка риса Філарета», — говорить Юрій Чорноморець. Але до цього додамо, що Патріарх Філарет формувався ще й в часи пізнього Радянського Союзу та Незалежної України, коли потрапив під вплив патріотично налаштованого населення. Головним же чином кар'єрному росту Денисенка сприяла нова кадрова політика, котру проводила РПЦ.
На київську кафедру 37-ми річний Філарет приїхав весною 1966-го. Молодий екзарх України і член Священного Синоду РПЦ поселився в периферійному районі Соломенка, куди планували перенести кафедральний храм. «Викликав мене полковник КГБ, котрий ще в НКВД служив, і говорить: „Вам прийшов кінець, — згадує Філарет. – Вот подивіться, у вас духівництво старе. Помре, а молодих нема. І не буде кому служити. А по-друге, у 80-му році ми вступаємо в комунізм. Вас при комунізмі не буде. А я йому відповідаю: ми живемо при соціалізмі, будемо і при комунізмі жити“. Український екзархат включав півтора десятка єпархій. Владик не вистачало, а пропонованих кандидатів влада „рубила“, — розповідає Філарет.
Все ж таки відносини влади до церкви поступово пом'якшало. У 1968 році Філарету вдалось відновити вихід журналу „Православний вісник“. Повернулись до життя закинуті церкви. Лише у Київській єпархії кількість приходів виросло з 200 до 600. Тоді ж, у 1968 року, Філарета призначили митрополитом.
„У Філарета виучка радянського бюрократа: якщо проблема виявлена, її потрібно вирішити. Він чітко виявляє шляхи досягнення цілі та шукає приховані резерви. До прикладу, треба більше перекладів богословської літератури. Він питає: «Скільки ми платимо викладачам академії? Скільки платять конкуренти? Скільки можемо платити? Скільки коштує один переклад? Скільки ми можемо робити перекладів за рік?». Це дуже відрізняється від стиля управління інших релігійних лідерів, котрі дозволяли, щоб саме собою щось «наросло», а потім ще себе хвалили«, — говорить Юрій Чорноморець.
Здібності Філарета прийшлись доречні для нової місії РПЦ – посланника СРСР в глобальному миротворчому русі. У складі різних делегацій він відвідав близько 60 країн, у тому числі, США, Австралію, країни Північної, Східної та Західної Африки. Серед зустрічей з лідерами держав Філарет виділяє знайомство Індірою Ганді. Її політику „третього шляху“ між Сходом та Заходом він вважає найбільш правильною.
Через деякий час намісник Києво-Печерської лаври Іоанафан подав Московському патріарху рапорт про недостойну поведінку Філарета. Він звинуватив митрополита у тому, що той, нібито, має власну родину, а це суперечить статусу монаха. Пізніше Іоанафана змусили розкаятись, однак ці слухи поширювались і далі.
Існує легенда, що нібито у 1990-х, з нагоди чергового свята проходив збір ветеранів спецслужб, в зал увійшов одягнений у костюм Філарет. Присутні його впізнали і у той же момент встали. У опублікованих дисидентом та священиком, депутатом Верховної Ради РСФСР Глібом Януніним звітом КГБ про роботу з агентами – співробітниками Московської патріархії Філарет фігурує під псевдонімом Антонов. Він багато разів їздив за кордон, де озвучував позицію СРСР. Наприклад, про „агресивні дії США у В'єтнамі“. Звинувачення у співробітництві зі спецслужбами Філарет згадує без хвилювання та пояснює, що архієрей не мав права призначати священика на прихід без згоди КГБ.
Контакти зі спецслужбами робили Філарета активним збирачем компроматів, через що у нього не було друзів. Інформація про кліриків йшла до нього з різних джерел: скарги віруючих, зведення держструктур, дані КГБ. На початку 2000-х Філарет фінансував акції протестів „Україна без Кучми“, через що останній чинив тиск на Святійшого.
„Філарет – максималіст. Він людина з Донбасу, і цим все сказано, — говорить Дмитро Степовик. – Моментами він як дитина. Коли ми були в Нью-Йорку в 2000-х, патріарха радували православні таксисти-ефіопи, які просили у нього благословення. Іноді і возили безкоштовно“.
Помісний собор РПЦ 7 червня 1990 року вибрав Московським патріархом Олексія ІІ (Рідігера). Філарет опинився лише третім серед претендентів. Філарет пояснив невдачу небажанням Кремля бачити українця предстоятелем Російської православної церкви. Священик і публіцист Яків Кротов відзначає, що за традицією радянської номенклатури керівники національних окраїн не отримували влади „на рівні імперії“. Критики ж Філарета назвали ряд інших причин: духівництво налякали його авторитарні схильності та зв'язки з КГБ.
Не менш тяжкий удар чекав Філарета 1992 року, коли український єпископат не підтримав його в боротьбі за автокефалію УПЦ. На Харківському соборі клірики проголосували за зміщення колись всемогутнього київського митрополита. Потім Архієрейський собор РПЦ позбавив Філарет сану.
Будувати невизнану Київську патріархію Філарет взявся з неабиякими організаторськими здібностями. І хоча кількість приходів Московського патріархату в Україні суттєво випереджало Київський, суспільна думка поступово схилялась в бік Філарета, але потім, так само швидко відійшла від нього. Але це вже інша історія.
Інтронізація Патріарха Філарета, 22 жовтня 1995 року
1997 року на Філарета наклали анафему за „розкольництво“. Під анафемою Святійший жив до кінця 2018 року, коли Вселенський Патріарх Варфоломій після тривалих переговорів з президентом України Петром Порошенком, готуючись доти об'єднаним УПЦ КП та автокефалам Томос про автокефалію зняв анафему з Філарета. Це була велика заслуга тодішньої української влади.
Потім 7 січня 2019 року за кілька місяців до президентських виборів Варфоломій у Стамбулі вручив України Томос про автокефалію, але з єдиною умовою, що це буде не патріархат, а митрополія, а Філарет має відмовитись від титулу Патріарха і стати Почесним Патріархом. Спочатку Денисенко погодився. Наступником Філарета став його учень Митрополит Епіфаній, який став компромісною фігурою. Відразу після створення новостворена церква отримала величезну підтримку суспільства.
Філарет та Епіфаній
Однак, після поразки Петра Порошенка на президентських виборах 2019 року та приходу до влади не дуже релігійного Володимира Зеленського, Філарет заявив, що його обдурили, шо Томос – „не такий“, а його незаконно відсторонили від влади, почав критикувати колишню владу, вимагати новий Томос про патріархат та пішов у розкол, відновивши УПЦ КП. Так, 11 червня Почесний Патріарх заявив, що не приймає Томос про автокефалію української церкви, оскільки до отримання не був ознайомлений з його змістом. „Цей Томос ми не приймаємо, тому що ми не знали змісту Томоса, який нам дали. Якби ми знали зміст, то 15 грудня не голосували б за автокефалію. Бо нам не потрібно переходити з однієї залежності під іншу. Московський патріархат служить інтересам Москви, ПЦУ служить грекам. А хто служитиме Україні?«, — зауважив Філарет. За це ПЦУ запровадили проти Філарета та інших „розкольників“ санкції.
5 серпня Філарет звинуватив митрополита Епіфанія в тому, що він разом із чиновниками Міністерства культури намагаються повністю знищити УПЦ Київського патріархату і ліквідувати Київську патріархію, а його нібито „викидають на вулицю“. Також, за словами, отриманий Україною Томос нічого не дав, а навпаки – узалежнив українську церкву від греків. Епіфаній потім намагався помиритися з Філаретом, але в нього не вийшло. 3 лютого 2020 року митрополит закликав Філарета до примирення та участі в розбудові ПЦУ почесного патріарха Філарета. 25 травня Філарет привітав Епіфанія з Днем янгола та річницею інтронізації. Він побажав йому душевного та тілесного здоров'я.
У квітні 2021 року митрополит Епіфаній заявив, що почесний патріарх Філарет відкрито грає на боці РПЦ. „Він тиражує ті російські фейки щодо Томосу, щодо незалежності ПЦУ. Але це все не відповідає дійсності. В майбутньому ми здобудемо і статус патріархату, і будемо варити миро. Це важливо. Важливо те, що ми маємо незалежність“, — констатував Епіфаній.
Отже, місія Святійшого Патріарха Київського та всієї Русі-України Філарета в історії України та української церкви вкрай неоднозначна та суперечлива. Спочатку він відігравав роль батька-засновника, який зміцнював, розширював та домагався визнання своєї церкви на міжнародному рівні, а потім, коли цей успіх стався, пішов у розкол і назвав це зрадою, обравши „третій шлях“.
Про Денисенка пишуть різне, але, на нашу думку, у житті цього функціонера було багато як хороших та сильних моментів, так і багато негативу та критики. Але, тим не менш, це патріот з Донеччини. Свідома людина з радянського минулого, яка обрала український народ та має досить україноцентричні погляди. Це заслуговує на повагу. „Ми повинні пам«ятати, що Європа – наш спільний дім. Якщо в одній кімнаті почнеться пожежа – загроза для всього будинку. Якщо в одну квартиру залізли злодії – це не означає, що всі інші мешканці будинку – в безпеці. А якщо на нижніх поверхах повінь затоплює будинок – що жителі верхніх поверхів можуть не турбуватися„, — казав Патріарх Філарет.
