Володимир МУЛЯРЧУК, експерт Центру досліджень проблем громадянського суспільства
10 квітня у Франції відбудеться перший тур президентських виборів, другий тур буде у травні. І тоді стане ясно, хто переможе на цих перегонах. Останні соцопитування показують, що Макрона підтримують близько 27% виборців, його конкурентку лідерку ультраправих Марін Ле Пен – 22%. У другому турі чинного президента готові підтримати більше 50%. Це говорить про те, що шансів у нього багато.
Передвиборча кампанія 2016 року
6 квітня 2016 року Еммануель Макрон створив партію «Вперед, республіко!», яку він об'явив ні правою, ні лівою. 16 листопада того ж року Макрон заявив про свою участь у президентських виборах у Франції та опублікував книгу-програму, яка стала бестселером.
Під час своєю передвиборчої кампанії Макрон використовував, як ліві – ріст зарплат працівників з мінімальними доходами, розширення послуг, виплачуваних обов'язковим медичним страхуваннями, збільшення числа учителів та співробітників поліції, інвестиції в сільське господарство, так і праві – лібералізація ринку праці, скасування пенсійних пільг для держчиновників, зниження податку для забезпечених громадян, послідовне зниження дефіциту держбюджету у відповідності з вимогами ЄС. У оборонній політиці одним із найважливіших програмних положень стало повернення до загальної військової повинності з терміном служби один місяць для працівників віком від 18 до 21 року.
Також, під час передвиборчої кампанії штаб Макрона звинувачував російські ЗМІ «РТ» та «Спутнік Невз» у публікуванні недостовірної інформації про їх кандидата. Російські державні та провладні ЗМІ звинувачували Макрона в застосування адміністративного ресурса, несамостійності, називали його кандидатом олігархів, ставлеником світової глобалістської еліти і агентом американської фінансової системи.
Вийшов у другий тур виборів, набравши 23,86% голосів виборців і зайняв перше місце. Його кандидатуру підтримали «Республіканці» та соціалісти Франсуа Фійон та Бенуа Амон.
У другому турі президентських виборів виступав суперником Марін Ле Пен – лідера крайньо-правих та переміг з результатом 66,1% проти 33,9%, ставши одним з наймолодших президентів Франції за всю історію цієї посади. На думку спостерігачів, настільки переконлива перемога Макрона пояснювалась страхом виборців стосовно нестабільності, що загрожувала Франції у випадку перемоги Ле Пен.
8 травня 2017 пан Макрон прийняв рішення залишити посаду лідера партії «Вперед, Республіко!».
Початок президентства
Спроба здійснити непопулярні реформи, безкінечні протести, маніфестації, бойкоти, заблокування залізно дорожнього сполучення, «жовті жилети» та спроби налагодити відносини з Росією – саме цим запамяталось президентство 25-ого президента Франції Еммануеля Макрона. Але перші місяці 25-ого виглядали досить спокійними.
14 травня 2017 рока Е. Макрон офіційно вступив в посаду президента Франції, ставши самим молодим президентом в історії республіки. Після офіційної об'яви про перемогу Макрона на президентських виборів 8 травня, він поговорив по телефону з лідерами США, ВБ, Німеччини, Туреччини та Канади.
17 травня був представлений новий уряд на чолі з Едуардом Філіппом. Того ж року з метою посилення безпеки Франції від можливих терактів Макрон почав проводити перестановки в керівництві спецслужб. Він створив Національний Центр з боротьби з тероризмом.
Першим головним успіхом нового президента стали звісно ж парламентські вибори у Франції, які відбулись у два тури 11 і 18 червня 2017 року. На них було обрано 577 депутатів Національних Зборів Франції. Найбільшу кількість місць отримала партія президента Макрона «Вперед, республіко!» — 308 місць з 577 в нижній палаті Національних зборів. Другою за кількістю отриманих місць стала партія «Республіканці» — 113 мандатів. Союзники Макрона, партія «Демократичний рух», отримали 42 мандати, «Соціалістична партія» — 29, «Союз демократів і незалежних» — 18, «Нескорена Франція» Жан-Люка Меланшона – 17, «Національний Фронт» Марін Ле Пен – 8 мандатів.
Оновлення влади виявилось міцним – але не абсолютним. З обраних 308 депутатів аж 169 до того взагалі не займали виборних посад, але трохи менше половини все ж таки мали такий досвід. Та й сам Макрон раніше вже працював в уряді. Так, у 2014-16 роках він був міністром економіки і розбирався в тому, як працює державна машина.
Того року пан Макрон увійшов в список самих впливових людей світу, який опублікувало видання «Форбс». Тоді він зайняв 12-те місце, тоді як його попередник Франсуа Олланд, в 2016 році займав лише 23-тю сходинку рейтингу..
Виконання передвиборчих обіцянок
Реформи, які проводить новий президент не користуються великою популярністю серед населення. Головною реформою Макрона на посаді президента стала зміна трудового кодексу, метою якого є лібералізація трудового законодавства. 22 вересня президент Франції підписав 5 законів, які стосуються реформування Трудового кодексу та повідомив, що вони почнуть діяти після 1 січня 2018 року. 35-ти годинний робочий тиждень залишався незмінним.
Ця реформа викликала масові протести, оскільки представники профспілок вважають, що вона проводиться на користь великих компаній, бо через неї компаніям буде простіше звільняти співробітників. Великим компаніям буде дозволено звільняти працівників, спираючись лише на показники прибутковості в країні. До того ж, реформа передбачає надання права іноземним компаніям пришвидшити закриття підприємств.
Згідно з даними французьких ЗМІ, у вересні участь у акціях протесту у Парижі брали близько 60 тисяч осіб. Під час демонстрацій відбулись сутички з поліцією, яка у відповідь застосовувала сльозогінний газ. Але реформу підтримали представники бізнесу й заявили, що майже всі їхні побажання були виконані.
Осінню французький президент приступив до виконання іншої своєї обіцянки – для того, щоб зменшити дефіцит бюджету пан Макрон запропонував протягом 5 років звільнити 120 000 держслужбовців, що викликало ще одні масштабні акції протесту. Наприклад, 10 жовтня багатотисячні акції відбулись у Парижі, Ліоні, Марселі. До страйків закликали 9 профспілок держслужбовців країни, які представляють інтереси близько 5 з половиною мільйонів осіб, що було найбільш масштабним страйком у Франції за останні 10 років. Один із лідерів профспілок Жан-Клод Майі вважає, що «стратегія жорсткої економії у підсумку поставить під питання саме існування державної служби». Інші представники профспілок дорікали президенту, що він не хоче підвищувати зарплати держслужбовців, але планує знизити податок на багатство.
Також французи були не задоволені скороченням видатків на армію, попри те, що під час передвиборчої компанії Макрон обіцяв вперше за останні два роки довести фінансування збройних сил до 2% ВВП. Причиною цього стала бюджетна діра, яка утворилася під час роботи попередників. Через це уряду довелося зекономити, зменшивши фінансування армії на 850 млн. євро. Результатом цього став конфлікт між президентом та головою Генштабу П'єром де Віллє, який закінчився відставкою останнього, через що деякі військові образились на президента, бо де Віллє мав серед них великий авторитет.
Тим не менш, влітку – осінню 2017 року Макрону вдалось тактично переграти профспілки. Перемога вдалась легкою. Протести швидко почались і швидко скінчились. Але це був не кінець історії.
Боротьба з тероризмом
Як ми вже писали, однією з головних передвиборчих обіцянок пана Макрона була боротьба з тероризмом.
Так, 14 травня під час відвідання військової бази, розташованої поблизу міста Гао. Макрон закликав Німеччину та Європу активніше залучитись до боротьби з тероризмом у Малі. А 13 червня під час спільної прес-конференції з головою уряду Британії Т. Мей заявив про їхнє рішення ініціювати «конкретний план дій» у боротьбі з тероризмом". За його словами, один з заходів має на меті не допустити заклики до прояву ненависті й тероризму в Інтернеті. Також у червні він створив Національний антитерористичний центр, який підпорядковується саме йому й об'єднує фахівців із боротьби з тероризмом з різних відомств, зокрема розвідки, поліції, армії, міністерства охорони здоров'я, міністерство освіти та міністерство транспорту.
У липні депутати Національних Зборів вшосте продовжили надзвичайний стан в країні до 1 листопада. Тоді пан Макрон пообіцяв, що це – останнє продовження надзвичайного стану та розширення повноваження уряду у боротьбі з тероризмом. Цей закон діятиме 2 роки і дозволяє міністру внутрішніх справ та префектам департаментів обмежувати свободу пересування підозрюваних у тероризмі без рішення суду та здійснювати ретельні перевірки у вокзалах та аеропортах.
Щоправда, правозахисна організація "Human Rights Watch" та експерти ООН розкритикували даний закон як такий, який обмежує особисту свободу людини. Проте, Макрон вважає документ збаласнованим і таким, який передбачає цілеспрямовані заходи й гарантує високий рівень безпеки. 29 серпня він заявив, що боротьба з ісламським тероризмом є головним пріоритетом Франції, щоб забезпечити безпеку громадян. Нагадаємо, що з 2015 року у Франції відбувся ряд терористичних актів, в результатів яких загинуло близько 230 осіб. Через це в листопаді 2015 року в країні було введено надзвичайний стан.
19 вересня Макрон заявив, що хоча й вважає лідера Сирії Башара Асада злочинцем, але найбільшим ворогом Франції, на його думку, є ісламські терористи. Тому, він повідомив, що не вимагає відставки Асада через прагматизм й додав, що він на французів не нападає. Отже, маємо визнати, що президент Макрон намагався виконати цей пункт своєї передвиборчої кампанії і вживає для цього відповідних заходів.
Рух "жовтих жилетів"
Франція завжди славилася сильними профспілками і активним громадянським суспільством, котре завжди гостро реагувало на зміни і хотіло жити "тут і зараз", а не довіряти обіцянкам про світле майбутнє.
10 грудня 2018 року, на фоні масових протестів "Жовтих жилетів", які почались в листопаді 2018 року, президент Франції Еммануель Макрон заявив, що в країні склалась надзвичайна економічне й соціальне становище. У той же день він повідомив про наміри збільшити мінімальний розмір оплати праці з 1 січня 2019 року на 1,8%, як і було заявлено раніше і передбачено трудовим кодексом (близько 20 євро).
Також, повинні бути збільшені робочі премії приблизно на 80 євро, котрі оплачують не працедавці, а соцстрах. При цьому сума зарплати не повинна перевищувати 1379 євро в місяць. Попри певні поступки з боку уряду "Жовті жилети" вирішили продовжити протести. Їх підтримували профспілки та Росія.
Рух "Жовтих Жилетів"
Першочергово причиною даних протестів послугувало підвищення ціни на паливо, потім вимоги учасників розширилась до відставки діючого президента Франції. Рух швидко набирав оборотів. Його відкрито підтримали декілька лідерів основних політичних партій та політичних рухів: від лівих — Жан Люк Меланшон, центристів – Жан Лассаль до правих – Марін Ле Пен.
14 листопада 2019 року в прямому ефірі телеканала "ТФ1", відповідаючи на питання про протести, пан Макрон заявив, що розуміє їх незадоволеність і визнає право на його прояв. 27 листопада він звернувся до нації з програмною промовою про необхідності екологічних змін і створення Вищої ради з клімату. Однак, попри стриманість, дане звернення було негативно сприйнято представниками "ЖЖ" та більшістю французів.
Зовнішня політика
Президент Макрон з перших днів на посаді президента Франції проводив активну зовнішню політику. 15 травня 2017 року відразу після офіційного вступу на посаду президента Макрон у Берліні зустрівся з канцлером Німеччини Ангелою Меркель та висловився за реформування ЄС, а вже 17 травня того ж року провів зустріч з головою Європейської ради Дональдом Туском. В ході зустрічі вони висловилися за зміцнення Європейського союзу і єврозони.
25 травня 2017 року на полях саміту НАТО Макрон зустрівся з президентом США Дональдом Трампом. Цього дня Макрон також зустрівся з президентом Туреччини Реджепом Ердоганом, де вони обговорили вихід зі складної ситуації, повязаної з напруженими відносинами між ЄС і Туреччиною, ситуацію в Сирії і Іраці. В економічній сфері Макрон і Ердоган домовились про збільшення торговельного обороту між Францією та Туреччиною до 20 млрд євро.
29 травня того ж року Макрон прийняв у Версалі Путіна. Вони обговорили: війну в Сирії та Лівії, російсько-українську війну, проблему Північної Кореї, відносини між Францією та Росією. Макрон закликав знайти політичне рішення для припинення війни в Сирії. Щодо ситуації в Україні Макрон наголосив, що у випадку ескалації конфлікту санкції проти Росії будуть посилені. Щодо ситуації в Україні Макрон зазначив, що в разі ескалації конфлікту санкції проти Росії можуть бути посилені. Говорячи про міждержавні.
У червні 2017 року Макрон розкритикував рішення президента США Трампа про вихід США з Паризької угоди по клімату. За його словами, Трамп зробив помилку, бо зміна клімату – одна з головних проблем сьогодення і якщо нічого з цим не робити, то "наші діти пізнають світ міграції, воєн, злиднів, небезпечний". Макрон сказав, що рішення містера Трампа – помилка, і для США, і для всієї планети. Він закликав всіх незадоволених рішенням президента США приїхати у Францію для роботи по боротьби зі змінами клімату. Також Макрон поговорив телефоном з канцлером Німеччини Ангелою Меркель, вони домовились, що Німеччина та Франція візьмуть на себе подальші ініціативи за Паризькою угодою.
7 лютого 2022 року пан Макрон у Москві зустрівся зі своїм російським колегою Володимиром Путіним. Зустріч тривала 6 годин. Потім Макрон став першим президентом Франції, який вперше за 20 років відвідав Україну та поспілкувався з президентом Зеленським.
Під час офіційного вторгнення Росії в Україну після лютого 2022 року президент Франції регулярно спілкувався зі своїми колегами з України та Росії, робив ряд заяв в підтримку України. У той же час, у критичний момент, коли Україна попросила дати їй статус країни кандидата на вступ за пришвидшеною процедурою, Макрон відповів, що під час військового стану це не можливо.
Еммануель Макрон та Дональд Трамп, 2017 рік
У листопаді 2018 року разом з кількома іншими лідерами ЄС пропонував створення окремих від НАТО Збройних сил ЄС.
7 лютого 2022 року Макрон відвідав Москву, де провів 6-ти годинні переговори зі своїм російським колегою Володимиром Путіним. Наступного дня вперше за 20 років президент Франції відвідав Україну, де мав зустріч з президентом України Володимиром Зеленським.
Вибори 2022 Конкуренти й перспектива переобрання
10 та 24 квітня 2022 року у Франції відбудуться президентські вибори. Один з головних фаворитів – центрист, президент Еммануель Макрон. Останні соцопитування показують, що за чинного президента готові голосувати близько 20% французів.
Головні супротивники Макрона на виборах виявились ще до кінця минулого року, коли консервативна партія "Республіканці" — до якої належали колишні президенти Жак Ширак та Ніколя Саркозі – вибрала свого претендента. Ним стала Валері Пекресс, глава регіона Іль-де-Франс, в котрий входить і Париж.
Пекресс називає себе на дві треті Ангелою Меркель і на третю частину Маргарет Тетчер. Правда, не до кінця зрозуміло, що обєднує її з колишнім німецьким канцлером – крім володіння російською мовою. Перкесс також говорить японською і російською. Пекресс – крайньо консервативний політик, коли була депутатом вона виступала проти одностатевих шлюбів (правда пізніше змінила свою позицію). В її президентській програмі основний акцент зроблений на обмеження міграції і посилення правопорядку.
Ерік Земмур – ультраправий націоналістський публіцист, якого називають "французьким Трампом" теж наприкінці минулого року обявив про свою участь у виборах. Цей кандидат бореться з феменістками, мігрантами та мусульманами, виправдовує тих, хто співпрацював з нацистським режимом Віші та вимагає заборонити іноземні імена. Був двічі засуджений за радикальні висловлювання проти мусульман, арабів та темношкірих французів. Його за даними різних опитувань готові підтримати від 11 до 17% французів. Земмур обіцяє повернути французам "країну Жанни д'Арк, Людовика, країну Бонопарта та генерала де Голля, країну лицарів та прекрасних дам".
Головний конкурент Земмура – Марін Ле Пен, яка довго була лідером французьких ультраправих націоналістів. За них обох готові проголосувати майже 30% французів.
Висновок:
Отже, президентство Макрона є неоднозначним та дуже суперечливим. Попри досить сприятливі першй місяці та успіх на парламентських виборах, потім через непопулярні рішення у президента почались серйозні проблеми. Спочатку рейтинг різко впав, оскільки французький народ незрозумів його реформ, потім він їх призупинив, і зосередився на зовнішній політиці. Ближче до виборів рейтинг пана Макрона відновився. Його основний конкурент не змінився, і це дає йому значну перевагу, бо французи не бачать йому альтернативи.
Пан Макрон не є яскравим політиком, тим не менш у нього є всі шанси правити країною 10 років. Для ЄС та НАТО він швидше позитивний, хоча його план щодо реформування Євросоюзу так і не був реалізований. Для нашої ж держави пан Макрон є з одного боку другом, який підтримує політику жорстких санкцій щодо Росії та суверенітет й територіальну цілісність України, однак, у той же час, проти прийняття України у найближчому майбутнього у ЄС та НАТО. Під час другої каденції Макрона його зовнішня та внутрішня політика не зміниться. На
На нашу думку, це буде пасивний другий термін. Макрон не буде робити серйозних та радикальних змін у внутрішній політиці, але зосередиться на зовнішній.
