Епіфаній Варфоломій

Володимир Мулярчук, політолог, історик та релігієзнавець

Томос про автокефалію – це церковний канонічний документ, який був виданий у січні 2019 року Вселенським патріархом Варфоломієм та Священним Синодом Константинопольської православної церкви для Київської митрополії, церковний канонічний документ, який був виданий у січні 2019 року Вселенським патріархом Варфоломієм І та Священним Синодом Константинопольської православної церкви для Київської митрополії, що перед цим на синоді 9 – 11 жовтня 2019 року була повернута в юрисдикцію Константинопольської церкви шляхом скасування синодального листа від 1686 року про передачу митрополії в тимчасове управління до РПЦ. Томос надає Київській митрополії автокефальний статус і робить її 15-тою канонічною автокефальною церквою – Православною церквою в Україні – яка стає повноправною і самоврядною адміністративною частиною єдиної Вселенської православної церкви без посередництва в інших помісних церквах.

Назва «Православна церква в Україні» відображає православну еклезіологію, яка передбачає, що існує лише одна Вселенська православна церква, що адміністративно ділиться за територіальним принципом – Православна церква в Греції, Православна церква в Румунії, Православна церква в Україні. Хоча історично помісні церкви використовували різні назви і цьому не приділялося особливої уваги, але після соборного засудження єресі етнофілетизму у 19 столітті Константинопольський патріархат став наполягати на територіально правильних назвах, які підкреслюватимуть використовуються назви «Церква (назва території)», навіть якщо юридично назва церкви інша.

У Томосі вживаються різні найменування української церкви, що обумовлено високим візантійським стилем тексту, який передбачає багату мову, синонімічні ради і звороти Константинопольська православна церква наполягала на офіційній назві «Православна церква в Україні», але за проханням української сторони, її було змінено на «Православна церква України», шо закріплено у статусі.

У православній церкві автокефалія («самоочолюваність") не означає повної незалежності, вона лише означає, що церква самостійно вирішує всі організаційні внутрішні питання, сама обирає свого предстоятеля, ін рівних бере участь у міжправославних нарадах і вселенських соборах. Будь-яка автокефальна церква повинна підпорядковуватися рішенням православних вселенських соборів і, в окремих випадках, рішенням Вселенського патріарха, який має право вищої судової інстанції. Також не дозволяються самостійні відступи чи зміни православного віровчення, передовсім догматів – такі рішення може приймати лише вселенський собор. У ранньому християнстві автокефалії надавалися чи підтверджувалися вселенськими соборами. Усі подальші автокефалії надалися або затверджувалися одноосібно Константинопольською православною церквою.

У Томосі і, особливо, у повязаним із ним статусі, зроблено акцент на соборності нової церкви, на відміну від російської синодальної моделі (управління церквою здійснюється лише декількома єпископами – постійними членами синоду, роль інших єпископів мінімізована, а священики і миряни взагалі не допускаються до управління). Синодальна модель до цього превалювала у віх українських церквах. Перехід до соборної моделі явно зіткнувся із труднощями, оскільки українським єпископам, вихованим у радянсько-російських традиціях, виявилося непросто швидко перелаштовуватися.

Особливість "українського" Томосу полягає в тому, що в ньому згадуються імена Предстоятеля і глави держави, при яких він наданий. За умовами Томосу Церква України отримує миро від Константинополя, як й низки інших, в тому числі давніх помічних Церков. Цим підкреслюється вселенська єдність Церкви Христової, яка хоча і поділена за умовами світу цього на Помісні частини, але залишається Єдиною Церквою, єдиним містичним Тілом Христовим.

"Український" Томос про автокефалію української церкви виготовив на пергаменті іконописець та каліграф єромонах Лука, який і привіз його до Стамбула. Цікаво, що єромонах Лука є автором ікони святого Георгія, написаної для Спасо-Преображенського собору, парафію якого очолює митрополит Олександр (Драбинко).

У більшості випадків такий статус надавав Константинопольський патріархат. Томоси отримували:

Крім факту визнання автокефалії церкви, документ також визначав статус предстоятеля нововизнаної церкви, устрій, а також в окремих випадках установлював певну залежність від Константинополя.

Миро («ароматна олія") – в християнстві спеціально виготовлена і освячена ароматична олія, що використовується у таїнстві миропомазання для помазання тіла людини. У православї використовується також і при освяченні новозбудованого храму, для помазання антимінса, престолу і стін. Освячене миро зберігається в православних храмах у спеціальному посуді – мирниці, яка встановлюється на престолі. Миро – важливий елемент здійснення церковних таїнств, а отже й функціонування церкви як такої.

Двічі Томос про надання автокефалії видавала РПЦ. Так, 1951 року в Москві Святійший патріарх Алексій І підписав "Акт про дарування автокефалії Чехословацькій Православній Церкві". Константинополь не визнав цієї автокефалії, адже, на думку Вселенського Патріархату, Константинополь не визнав цієї автокефалі, адже, на думку Вселенського Патріархату, в той час, коли не відбуваютсья Вселенські Собори (останній був 787 року), право надавати автокефалію мав лише він. І зробив це 1998 року.

1970 року РПЦ надала Томос про автокефалію Православній церкві в Америці. Як і у випадку з Чехією та Словаччиною, цю автокефалію не визнав Вселенський патріархат, на визнають її і дотепер. В обох випадках до визнання Константинополем церкви не визнавались автокефальними, а отже не вносили до Диптиху.

Диптих (двічі) – список православних автокефальних й автономних церков, де вони стоять по честі, в древності – це список імен, які поминаються під час літургії в православних церквах.

Православною Церквою України керує предстоятель Церкви – митрополит Київський і всієї України Епіфаній і Священний Синод – найголовнійший орган управління української церкви. Якщо говорити світською мовою – це трохи схоже на уряд із парламентом та президентом. Предстоятель ПЦУ не зосереджує всю владу у своїх руках.

Обрання предстоятеля відбувається на довічний термін. Це є православною традицією. Зміна може відбутися, якщо предстоятель церкви фізично (через хворобу) не може виконувати свої обовязки, або у випадку смерті. В разі антиканонічних дій предстоятеля його змістити може лише церковний суд.

Процедура надання автокефалії ПЦУ завершилась 6 січня 2019 року- в Патріаршому храмі Святого Георгія відбулося вручення Томоса про автокефалію та божествення літургія, яку спільно відправили Вселенський патріарх Варфоломій та предстоятель ПЦУ Епіфаній.

Порошенко Варфоломій

Хоча більшість українців підтримали надання Томосу про автокефадію, у церковному середовищі та релігійні експерти оцінили це по-різному. Так, Московський патріархат РПЦ різко негативно поставився до заходів Вселенського патріарха у справ стоврення єдиної помісної церкви в Україні, розірвав із Константинополем євхаристійне спілкування і звернувся до керівників інших православних церков світу з закликом не вступати в церковне спілкування зі створеною в Україні новою православною церквою.

УПЦ КП на чолі з Філаретом (Денисенком) спочатку підтримали обєднання церков, потім відкололися, після того як до влади прийшов нерелігійний шоумен, єврей Володимир Зеленський. 5 грудня 2019 року почесний патріарх Фалерет заявив, що Томос від Вселенського патріарха на створення української автокефалії помісної церкви несправжній і ставить українську церкву в залежність від Константинополя. "Дорогі брати і сестри! Ми довго боролися і чекали Томосу, отримали Томос, але не той Томос, на який ми сподівалися. Цей Томос поставив нас в іншу залежність. Якщо раніше українська церква залежала від Москви, то тепер цей Томос поставив нас у залежність від Константинополя. Константинополь вимагає знищення Київського патріархату", — сказав Філарет.

Глава УГКЦ Святослав Шевчук привітав українців із врученням Томосу про надання автокефалії Православній церкві України. "Вітаю братів православних з цією, без перебільшення, сторичною подією, на яку чекало наше суспільство, зокрема православна, впродовж столітіль. І Матірна Церква древнього Константинополя зробила крок на зустріч своїм дітям в Україні", — сказав предстоятель УГКЦ під час щорічного різдвяного інтервю для "5 каналу".

Потім, політики почали використовувати цю подію для політичних ігор. Так, президент Порошенко, за порадою якогось політтехнолога розпочав так званий "Томос-тур!", який був неоднозначно оцінений суспільством. З одного боку, Петро Олексійович заслужив на цей піар, але з іншого боку, таке використання релігії для виборів є неприйнятним для частини суспільства.

Я як експерт, підбиваючи підсумки, скажу, що Томос про автокефалію – це одна з найважливіших подій президентства Порошенка та незалежної України. Це великий позитив. Але Томос не зовсім такий, як хотілося б частині українців. Так, частково, можна погодитись з позицією патріарха Філарета, що нам мали дати Патріархат, а не Митрополію. Але Вселенський патріархат теж можна зрозуміти. В ПЦУ не достатньо церков для Патріархату, плюс цей процес підтримали не всі православні церкви, навіть, в межах України. Подія двояка, але наслідки – швидше позитивні. Так, українці, нарешті, отримали власну, законну, визнану церкву. Патріархат – є лише питанням часу. Треба запастися терпінням та трохи почекати. Можливо, це станеться вже в цьому столітті!