Алексіс де Токвіль
Протягом останніх років Україна декларує курс на членство у Європейському Союзі й НАТО та намагається стати демократичною і ліберальною країною. Лібералізм – це політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихильників демократичних свобод та парламентського ладу. Ліберали відстоюють абсолютну цінність людської особистості. Сучасний лібералізм також віддає перевагу відкритому суспільству, заснованому на плюралізмі та демократичному управлінні державою, за умови захисту прав меншості та окремих громадян. Крім того, політичний лібералізм включає в себе умови загального виборчого права незалежно від статі, раси або майнового стану.
Ця ідеологія має свої як переваги, так і недоліки. До переваг лібералізму звісно можна віднести повагу до свободи особистості, свободу віросповідання, рівність, вільнодумство та свободу вибору. У той же час, на нашу думку, у деяких випадках, лібералізм може створювати й певні перешкоди для розвитку національної культури, що є дуже важливим для молодих держав, які лише починають існувати, як незалежні країни. Також релігійних і консервативних людей нерідко обурює, наприклад, толерантне ставлення лібералів до одностатевих шлюбів та деяких інших речей, які не відповідають їхнім уявленням про християнські цінності.
Першим представником лібералізму, який осягнув значення та важливість демократії був французький Історик Алексіс де Токвіль (1805 – 1859). У праці «Демократія в Америці» він виклав свої погляди на такі ключові проблеми, як співвідношення рівності і свободи та існування суперечності між ними. Головна ідея цієї роботи – визнання історичної неминучості занепаду аристократії та постійного і неухильного руху у напрямі свободи і демократії. Крім того, велику увагу філософ приділяв організації державної влади, що за демократії має дуже велике значення. Аналізуючи американську державно-правову систему, він підкреслював важливе значення «системи стримувань та противаг» і теорії розподілу влад, які були закріплені в американській конституції. Коріння свободи і демократизму американських звичаїв дослідник бачив насамперед у системі громадського самоврядування, що історично склалася у Новій Англії.
Токвіль також відзначав, що прагнення свободи властиве не для всіх народів, а лише для тих, які створені для неї та люблять у свободі не лише матеріальні блага, які вона їм дає, але бачить в ній самій найнеобхідніше благо, володіння яким і є найвищою нагородою.
У свою чергу, британський філософ та економіст Джон Стюарт Мілль передбачив створення такої більшості в парламенті, яка б могла консенсусним шляхом ухвалювати рішення, необхідні чи бажані для суспільства.
Свої основні ідеї мислитель виклав у працях «Про предмет політичної економії та про її метод» 1836 року, «Основи політичної економії і деякі аспекти їх застосування до соціальної філософії» 1848 року та інші. Втрата у ХХ столітті розвинутими демократичними державами чіткого класового характеру і є досягненням тієї моделі, яку розробляв Мілль.
Джон Стюарт Мілль (1806 – 1873)
Говорячи про роль держави в економіці, вчений засуджував політику протекціонізму та надмірного й необґрунтованого втручання в економічні процеси. У той же час він був переконаний в тому, що система вільної конкуренції не завжди може забезпечити розв'язання усіх економічних проблем, бо існують такі сфери господарської діяльності, які не гарантують індивідові отримання достатнього прибутку. Тому, Мілль вважав, що держава повинна взяти на себе витрати, наприклад, по створенню інфраструктури, розвитку науки і системи соціального забезпечення.
Протягом останніх років лібералізм переживає досить серйозну кризу. В першу чергу це пов'язують з міграційною кризою, яка почалась в Європі у 2015 році та стала справжньою гуманітарною катастрофою. Дослідники називають цю міграційну кризу найбільшою в Європі з часів Другої світової війни. У Європі стають більш популярними право-радикальні, популістські сили та євроскептики. Наприклад, у березні цього року на парламентських виборах в Італії перемогла право-популістська партія «Ліга півночі», а на другому місті була інша популістська партія – «Рух п'яти зірок». Однією з причин цього є те, що ліберальні політики далеко не завжди, особливо у випадку з міграційною кризою можуть знайти адекватне рішення серйозних проблем, які найбільше турбують європейців.
Слід відзначити, що останнім часом криза лібералізму помітна навіть у США, де на президентських виборах 2016 р. досить несподівано переміг Дональд Трамп, якого критики нерідко називають популістом і звинувачують у расизмі. Деякі дослідники вважають, що саме російський лідер Володимир Путін та президент США Дональд Трамп є одними з головних винуватців посилення кризи ліберального розвитку західного світу. Але є ймовірність, що ця криза ліберальних ідей, яка спостерігається протягом останніх років мине, оскільки Європа, насправді, вже неодноразово зіштовхувалася із подібними викликами.
Тим не менш, лібералізм все одно продовжує залишатися однією з провідних політичних ідеологій. Загалом, нині у світі існує близько 110 ліберальних партій, 60 з яких об'єднані у Ліберальний інтернаціонал, який був створений ще 1947 року. Ліберальні партії діють у таких країнах, як Велика Британія, Австралія, Канада, Швейцарія, Японія, Філіппіни, Колумбія, Ізраїль та багатьох інших.
На президентських виборах у Франції 2017 року переміг ліберальний політик Еммануель Макрон, головним конкурентом якого була ультраправа Марін Ле Пен. А партія Макрона «Вперед, республіко!», яка вважається соціал-ліберальною політичною силою на парламентських виборах у червні того ж року зайняла перше місце. На парламентських виборах у Нідерландах минулого року перемогла консервативно-ліберальна «Народна партія за свободу і демократію». Лідер цієї партії Марк Рютте з 2010 року є прем'єр-міністром Нідерландів.
Що стосується розвитку та поширення лібералізму в Україні, то варто нагадати, що у ХІХ столітті в нашій країні ліберальні ідеї не були поширені, а тому і не було таких перемог лібералізму, як у країнах Західної Європи. Серед причин невдачі поширення ліберальних ідей в Україні були, в першу чергу, обмеження прав та свобод у Російській імперії, а також придушення будь-яких проявів національного життя. За часів Радянського Союзу панувала тоталітарна ідеологія марксизму-ленінізму, яка звісно заперечувала переваги і позитивні сторони ліберальних політичних ідей.
Зараз Україна лише рухається у напрямку до створення по справжньому демократичної держави і деякі погляди Токвіля та Мілля є досить актуальними для нашої країни. Зокрема, варто звернути увагу на описані Токвілем зразки політичної культури у США. Ще в часи Токвіля там була децентралізація влади, яку в Україні лише розпочали впроваджувати. До того ж у своїй праці «Давній устрій та революція» він критикував централізацію, бо вважав, що це паралізує все громадське життя і є головною перешкодою для утвердження свободи і демократії. Також важливо те, що всі американці переймаються справами своєї держави, а система державного устрою та управління у цій країні майже несприйнятлива до корупції.
Також нам в Україні треба пам'ятати думку Мілля, що необхідно намагатися вберегти особистість від тиранії не лише з боку державної влади, а й з боку суспільства. Це важливо для побудови демократії, як устрою, де поважають права меншості, де відмінна від більшості думка сприймається толерантно.
У сучасній Україні основи ліберальної ідеології підтримує велика кількість політичних партій, а деякі проголошують лібералізм в частині своїх назв. Елементи такої ідеології декларували майже усі президенти України. Втім, поки це не призвело до втілення у життя та поширення більшості ліберальних цінностей. Натомість значна частина громадян й досі мають патерналістський менталітет й орієнтована на патерналістські моделі управління радянського зразка, коли основні цінності проголошує держава і на державі лежить відповідальність за добробут громадян. У той же час мабуть, сучасна демократія країн Заходу була б неможлива без ліберального крила, але Україні ще знадобиться немало часу для побудови по-справжньому демократичної держави і сприйняття лібералізму.
Володимир МУЛЯРЧУК, експерт Центру досліджень проблем громадянського суспільства
