12 грудня 2018 року нижня палата парламенту об'єднаної Європи прийняла низку історичних рішень. Євродепутати високо оцінили виконання Україною положень Угоди про Асоціацію з ЄС. Фактично Європарламентом було дано зелене світло на приєднання України до Європейського Союзу. Вперше один з семи офіційних інституцій ЄС заявив про це.

Інше історичне рішення стосувалось енергетики. Європарламент хоче припинити реалізацію проекту «Північний потік – 2». На його думку це політичний проект, а не економічний. За відповідну резолюцію проголосували аж 433 депутати проти 105. У документі йдеться, що Україна має залишитись ключовою транзитною країною для російського газу. Європарламент закликав уряди Німеччини та Австрії відмовитись від російської труби.

А ще Європарламент закликав Росію розблокувати Азовське море, відпустити українських моряків та повернути захоплені плавзасоби. В інакшому випадку доступ російських суден, які йдуть з Азову до європейських портів буде закрито.

Зазначені резолюції євродепутатів стали можливими лише після проведеної копіткої роботи української дипломатії на чолі з президентом Порошенком. Останній справляється з своїми обов'язками краще за усіх попередників. На дипломатичному фронті Україна перемагає Росію вчисту. Порошенко виявився потужнішим дипломатом, аніж Путін. Росія терпить поразку за поразкою.

Цього разу Порошенко провів цілий ряд успішних зустрічей з президентом Європейської Ради Дональдом Туском, генсеком НАТО Йєнсом Столтенбергом та президентом Європейської народної партії Жозефом Долем.

Хоч резолюції Європарламенту й не мають миттєвої директивної сили, вони формують громадську думку та впливають на політику виконавчих органів ЄС та країн-членів. А кількома днями раніше палата представників Конгресу США теж ухвалила резолюцію на підтримку України й проти Росії. Американські сенатори закликали Європу відмовитись від «Північного потоку – 2».

Нижні палати парламентів ЄС (Європарламент) та США (Палата представників) чітко артикулювали свою позицію. Далі питання за верхніми палатами та виконавчими органами. Але перспектив у Росії немає. Є перспективи в України. Ось чому Путін так прагне змінити президента в Україні.