Цікавий графік динаміки довіри людей в Україні і Польщі до основних інститутів держави: влади, поліції, правосуддя
З 2006 року українці твердо не довіряють цім інститутам. Гадаю зараз ці показники знаходяться на ще нижчому рівні ніж у 2009.
Проводити успішні реформи у такій атмосфері майже не можливо, бо всі навіть дуже потрібні зміни, будуть не прийняті суспільством — відторгнути або перекручені.
Френсіс Фукуяма (у книзі «Довіра: Соціальні добродії і шлях до розквіту») вказую на пряму залежність успіху держави від рівня довіри громадян до неї, і доводить що якщо навіть держава збудована на демократичних основах, цього не достатньо для стабільного розвитку і розквіту країни.
Це не пов'язано з ментальністю, сторічної спадщиною або невіглаством окремих лідерів.
Це наслідок політики і політиків які через міфи, маніпуляції все ще тримаються біля влади, по-більшого з простих власних інтересів.
Тому, довіри і не може бути.
Гідної нашої реакцією повинно бути, повна пере-загрузка політичних еліт і прихід нових політиків, з іншім світоглядом — «не радянськім» або «пострадянськім».
Це відбулось у Польщі, і скоріше, Польща буде лідером розвитку у регіоні найбілішим часом.
Гарній приклад, що можна зробити у нас, не гаючи часу — побудувати політичну систему яка буде заслуговувати довіру і повагу у суспільстві.
Гавриш Володимир — учасник «Революції Гідності», доброволець батальйону «Золоті Ворота», глава адміністрації району в команді М. Саакашвілі в одеській області, активіст партії «Рух Нових Сил»
