Хочу поділитися сильним враженням від книги, назва якої одночасно є життєвім гаслом і простім формулюванням мети більшості з нас.
Це відверта історія про важкі випробування і духовне зростання Любомира Гузара. Дуже рідко можна знайти настільки відверто і щиро про наше минуле, і наші хвороби від яких ми ні як не можемо вилікуватися.
Любомиру було трохи легше розглядати цей хворобливий стан, бо його життя у вільному суспільстві давав очевидну перевагу: відчувати причини більшості наших недугів, без зайвих домішок сірого. (бо існує тільки біле і чорне)
Хоча його дві мрії, незалежна Українська держава і відродження власної церкві, здійснилися – нам залишилась остання: єднання українців у єдиної вільної спільноти: культурної, церковної ти духовної. «Ми всі різні, але рівні» — можливо найкращій вислів для початку такого процесу.
Книга більше не про церкву, звичайно і ні про політику – про те що ми добре пам'ятаємо, але не хочемо згадувати – про нашу історію, трагічне минуле. Українці пройшли багато важких часів: репресії, комунізм, Голодомори, переселення, переміщування, озброєні конфлікти. І це дає ознаку на сьогоднішній день: політиків, економіку, культуру, навіть на діяльність церкви.
І те, що ми маємо зараз є відображення того ким ми є. Без змін самих себе, внесення до свого життя моральних норм, у нас не буде можливості побороти такі прости технічні речі як корупцію, безвідповідальність влади, і сильно заважатимуть перебудовувати країну.
«Нам не треба третій Майдан – давайте закінчимо другій». «Зробімо людину і її гідність мірою усіх речей, саму гідність потребою і невід'ємним внутрішнім правилом»
Тобто наші численні Майдани повинні перерости у Внутрішній Майдан на якій завжди ми можемо спиратися у своїх діях і планах.
Вочевидь бракує нам відсутність «надзавдань» тому що «кожен переслідує власні, близькі і зрозуміли цілі, а спільне завтра над якім потрібно працювати разом, так і не сформовано».
Мене завжди хвилювало питання – чому у нас високій рівень недовіри? Чому ми не довіряємо один одному? Ми з одного народу, одної віри, спільної історії і культури, розмовляємо на зрозумілої нам мовах.
«... моральні травми радянського минулого, які прийшли до нас через школу, виховання, поклоніння авторитетам і прагнення бути популярним роблять нас підозрілими, не дають нам частково або повністю довіряти своїм співвітчизникам».
«Для подолання корупції належить насамперед змінити систему виховання, заново її перебудувати. Ми матимуть добру економіку тільки тоді, коли ми будемо мати морально здорових людей».
Тому і назва і заклик такий простий – бути собою, бути Людиною. Читаємо, пам'ятаємо, діємо.
