Йдеться не про символічну фігуру мови, яка веде своє походження від античної традиції використовувати в різних урочистих обрядах та жертвопринесеннях тощо лаврові гілки, що означали перемогу, тріумф або славу. Мова про великі чоловічі монастирі східних традицій.

Перша лавра з'явилися на початку IV століття в Палестині. Ченці-самітники у пошуках спокою селилися в Юдейській пустелі, проводячи життя в молитвах і смиренні. Своє житло вони були змушені огороджувати стінами, щоб захистити себе від набігів кочівників-бедуїнів.

Багато хто не бачить особливої різниці між монастирем і лаврою. Та насправді це зовсім різні чернечі поселення. Монастирі бувають чоловічі й жіночі. Ці релігійні громади мають свій статут, устрій і правила, єдиний комплекс богослужбових і житлових приміщень. Лавра – це різновид монастиря, але з більш великою територією і кількістю ченців, зі своєю особливою і давньою історією, а також безпосереднім підпорядкуванням патріарху. При цьому лавра може бути лише чоловічою.

А чи знаєте ви, що з 12 лавр світу 4 знаходяться в Україні? Три православні та одна греко-католицька. Це Києво-Печерська лавра в Києві (існує з 1051 року), Почаївська лавра в Почаєві Тернопільської області (з 1833 р.), Свято-Успенська Святогірська лавра у Святогірську Донецької області (має статус лаври з 2004 р.) та Свято-Успенська Унівська лавра Студійського уставу (греко-католицька) в місті Унів Львівської області (з 1898 р). Інші лаври розподіляються таким чином: в Греції – 2, в Росії – 2, в Палестині – 1, в Грузії – 1, в Румунії – 1, в Польщі – 1.

При цьому польська лавра – це православний Супрасльський Благовіщенський монастир, розташований на сході Польщі в місті Супрасль на Підляшші, українській історичній області. Заснований він був у 1498 році і був заселений київськими монахами та підпорядкований Київській митрополії. Наслідування київській традиції і близький зв'язок ктиторів монастиря з митрополією вплинули на шанування в Супраслі київських святих.

Після Берестейської унії певний час був уніатським, а внаслідок розділів Польщі опинився у складі Російської імперії і був підпорядкований Російській православній церкві. На початку 1990-х років монастир був переданий автокефальній Польській православній церкві, що існує з 1948 року. Отже й цю лавру по суті також можна вважати українською, оскільки вона завжди слугувала православним українцям, що в силу історичних обставин опинилися на теренах католицької Польщі. Та й сьогодні сюди приїздить чимало українців.

А була ще одна українська лавра – Свято-Іванівська, що рідко згадується й сьогодні несправедливо забута, хоча знаходиться майже в самому центрі Львова. Офіційна назва обителі — лавра Святого Іоанна Хрестителя Студійського уставу. Монастир був заснований у 1927 році митрополитом Андреєм Шептицьким і є повноцінною другою греко-католицькою лаврою з відповідною грамотою митрополита, статусу якої ніхто і ніколи не відміняв.

Розташовується лавра на території Музею народної архітектури та побуту з народною назвою «Шевченківський гай». На жаль, Свято-Іванівська лавра проіснувала лише до 1946 року, її спіткала сумна доля багатьох греко-католицьких монастирів. Щоб врятувати від знищення лавру з унікальними сакральними пам'ятками, й було прийнято рішення створити музей.