10 березня в Україні святкують День Державного Гімну України. Свято офіційно затвердив Кабінет Міністрів України 2017 року. «Ще не вмерла Україна» — твір композитора Михайла Вербицького та поета Павла Чубинського, який став державним символом нашої країни, вперше було виконано саме 10 березня 1865 року на концерті до дня пам'яті Тараса Шевченка в Перемишлі (зараз Пшемисль, Польща).
Текст майбутнього гімну був написаний 1862 року. Вважається, що слова гімну України написав відомий етнограф і фольклорист Павло Платонович Чубинський. Однак у гімні Чубинському належить лише приспів і загальна редакція. Єдиним автором його зробив уже після смерті (у 1885 році) Пантелеймон Куліш.
Насправді ж у тексту гімну, який народився на студентській вечірці у 1863 році, було декілька авторів. Перший куплет написав Микола Вербицький-Антиох, студент Петербурзького університету, учасник Петербурзької, Київської та Чернігівської «Громад». Разом з ним пісню створював студент Київського університету Тадей Рильський, один з лідерів Київської «Громади». А викладач приватного Київського жіночого пансіонату, громадовець Павло Чубинський керував створенням пісні, правлячи створене студентами. Він же створив приспів, але називати його єдиним творцем гімну було б невірно.
До речі, первісний і пізніший тексти суттєво відрізняються. Окремі рядки і строфи згодом додали громадсько-культурний діяч Северин Данилович та інші невідомі автори. Тому без перебільшення можна сказати, що слова гімну є справді народними, адже саме так і створювалися народні пісні.
А ось гімном пісня вперше стала у Галичині, причому завдяки помилці. Річ у тім, що там її авторство приписували Тарасові Шевченку. А відбулося це так. Свій екземпляр Вербицький-Антиох віддав Пантелеймонові Кулішу. Куліш по дорозі до Італії зупинився у Львові, де він пообіцяв одному місцевому літератору надіслати ненадруковані вірші Шевченка з архіву часопису «Основа». Куліш незабаром виконав обіцянку і переправив вірші, але разом з «Заповітом», «Мені однаково» та «М. Костомарову» був переданий і вірш, який починався словами «Ще не вмерла Україна, і слава, і воля».
У четвертому числі часопису «Мета» за 1863 рік усі вірші були надруковані. Відкривався часопис віршем «Ще не вмерла Україна», після якого йшли вірші Шевченка, що завершувалися його підписом. Цей номер журналу потрапив до священика Михайла Вербицького. Отець Вербицький беззавітно любив Шевченка, мріяв покласти на музику його вірші. Одержавши часопис, він уже за тиждень поклав на музику всі чотири вірші.
У грудні, на зборах громади Перемишлянської семінарії, уперше пролунала пісня «Ще не вмерла Україна, і слава, і воля». Пісня настільки сподобалася, що Вербицького попросили зробити із соло хорал. Згодом на свято Івана Хрестителя, перед багатотисячною юрбою мешканців Перемишлю пролунав могутній хорал у виконанні зведеного міського хору. Уся Галичина, як і Вербицький, вважала, що слова пісні написав Шевченко. Можливо саме тому ця пісня стала гімном, спочатку ЗУНР, а згодом й УНР.
Верховна Рада України затвердила музичну редакцію Державного Гімну 15 січня 1992 року, а 6 березня 2003 року парламент України ухвалив Закон «Про Державний Гімн України» на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплету і приспіву твору Павла Чубинського в дещо зміненій редакції «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». Він звучить на офіційних урядових заходах, церемоніях, спортивних змаганнях, інших публічних зборах.
