У сьогоденній Росії люблять хизуватися військовими досягненнями та перемогами колишнього Радянського Союзу, при цьому значно їх перебільшуючи.

Але насправді, фактично, за весь час свого існування СРСР виграв лише одну війну, радянсько-німецьку, яка була складовою Другої Світової війни. Та й то значною мірою завдяки допомозі союзників, як військовій, що виявилося у відкритті другого фронту, так і економічній, перш за все завдяки так званому ленд-лізу.

Однак всі інші військові конфлікти, в яких брав участь Радянський Союз, були ним програні. Першою такою поразкою стала радянсько-польська війна 1919-1921 років. До речі, в цій війні, особливо у вирішальній Варшавській битві, польські війська активно підтримували й військові частини УНР. А потім ще були поразки у радянсько-фінській війні, у військових конфліктах в Кореї, В'єтнамі, Афганістані, численних ізраїльсько-арабських війнах та інших менш відомих «гарячих точках», в яких СРСР брав опосередковану участь. Загалом військові історики нараховують близько 47 таких військових конфліктів.

Але головною поразкою Радянського Союзу був програш в економічному розвитку. Пам'ятаєте пропагандистський лозунг «Догнать и перегнать»? Не лише не догнали, а й розрив між країною «розвиненого соціалізму» та передовими західними країнами став навіть ще більшим. Так само СРСР програв і так звану «холодну війну» на ідеологічному фронті, що в кінцевому підсумку й призвело до його розпаду. Отже пишатися, як видно, немає чим.

Тим не менше радянські традиції й досі дбайливо зберігаються в путінській Росії. Варто згадати, наприклад, що російський президент присвоїв низці військових частин армії Російської Федерації назви іноземних міст, у визволені яких приймали участь тоді ще радянські полки та з'єднання, в тому числі й імена трьох українських міст – Львова, Житомира та Ніжина.

У відповідному указі наголошується, що ці найменування присвоєні різним частинам «з метою збереження славних військових історичних традицій, виховання військовослужбовців у дусі відданості Батьківщині та вірності військовому обов'язку».

От тільки Путіну не повідомили, що традиції присвоювати військовим частинам імена звільнених міст є суто радянськими, і при цьому абсолютно нелогічними (бо ті чи інші частини звільнювали не одне, а декілька міст) та такими, що суперечать не лише світовім військовим традиціям, а й навіть власне російським.

Бо в тій же царській Росії полки за звичай іменувалися за місцем формування. Так, наприклад, гусарські полки мали назви від міст, де вони були утворені – Сумський, Охтирський, Павлоградський, Маріупольський тощо. До речі, майже всі ці полки комплектувалися українцями і фактично були українськими. З дванадцяти гусарських полків, що приймали участь у війні з Наполеоном 1812 року, дев'ять було сформовано в Україні, ще два — в Білорусі за участі підрозділів українських полків, і лише один, так званий лейб-гвардійський, власне в Росії.

Ще одним варіантом назви військових частин є їх найменування за іменем видатної особистості. Отож українці можуть узяли «на озброєння» називати військові частини та з'єднання іменами українських героїв – бригада імені короля Данила, імені князя Костянтина Острозького, імені Івана Богуна, імені Івана Сірка, імені «Чорних Запорожців», імені «Лицарів Зимового Походу» тощо. І це справжні національні історичні традиції, а не пропагандистські штампи радянських часів.  

І наостанок вельми цікавий і показовий факт. У 2014 році через введення західних санкцій проти Російської Федерації «Росатомфлот» був змушений утилізувати атомний криголам «Радянський Союз».

Це був четвертий радянський атомний криголам типу «Арктика». Він був збудований на Балтійському заводі і спущений на воду в 1986 році. Використовувався для наукових цілей і туризму до 2010 року після чого судно перевели в резерв. З 2014 року планувалося відновлення криголама під шельфові проекти, але потім західні країни ввели санкції проти Росії у відповідь на окупацію Криму. В результаті спільний проект «Роснефти» та американської ExxonMobil щодо освоєння шельфу Карського моря був згорнутий і «Радянський Союз», який залишився «без роботи», розпиляли на металобрухт.

Як на мене, цілком закономірний і символічний кінець Радянського Союзу.