Відомо, що багато хімічних елементів отримали свої назви на честь видатних вчених, міфологічних персонажів, міст, країн і континентів. Так, наприклад, на честь Франції названо одразу два елементи — галій і францій, на честь Польщі — полоній, на честь Індії – індій, на честь Америки — америцій, Європи — європій тощо.

В Росії сьогодні поширюють думку, нібито хімічний елемент рутеній (Ruthenium), відкритий у 1844 році хіміком Карлом Клаусом, названий так на честь Росії. Однак це знову не більше, ніж кремлівський міф.

Назву якої ж країни носить насправді цей елемент?

У 1826 році німецький фізик і хімік Готфрід Вільгельм Озанн, професор університету в Дерпті (сьогодні Тарту, Естонія), опублікував роботу, де заявив про відкриття ним трьох нових елементів, які він назвав плураном, поліном і рутенієм. Таким чином, вперше в хімічну науку був введений термін «рутеній». Однак відкриття не підтвердилося іншими вченими і навіть сам Озанн не зміг його повторити.

Вперше рутеній був виявлений в 1844 році в уральській платиновій руді професором хімії Казанського університету, німцем за походженням, Карлом Клаусом.

Дослідники відзначають, що Клаус з великою повагою ставився до праць свого попередника по вивченню платинових металів. Тому, спираючись у пошуках на праці Озанна, Клаус вирішив зберегти запропоновану його попередником назву. Про це він пише у своїй статті: «Этот металл я назвал рутением потому, что он в небольшом количестве находится в теле белого цвета, о котором вспоминает Озанн... Озанн, принявший это тело за особенный оксид металла, назвал его оксидом рутения... Так как этот металл в оксиде рутения Озанна встречается в небольшом количестве, я предлагаю назвать его рутением».

Яким чином і звідки взяв назви для своїх елементів сам Озанн, достовірно невідомо. Можна припустити, що для «поліна» ним була використана латинська назва Польщі (Polonia). Ну, а яке ж тоді походження назви «рутеній»?

Озанн був німцем і, очевидно, термін «рутеній» був йому знайомий, оскільки в Австро-Угорщині латиною словами Ruthenus, Ruthenia називали русинів (українців) і Україну. Взагалі цим терміном визначали українців у Західній Європі в історичних джерелах, написаних латиною, у XIV- XIX століттях. Ця назва вживалася ще й на початку минулого століття, коли русинами називали слов'янське населення Галичини, Буковини та Закарпаття і відповідно країну, де вони жили, що зафіксовано в багатьох європейських словниках та енциклопедіях.

Закарпатський будитель О. Духнович писав: «Я русин есьм, був і буду...». Русином вважав себе Іван Франко та багато галицьких діячів XIX століття. В Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона повідомляється: «Рутены (нем. Russinen, Ruthenen) — употребляемое преимущественно поляками и немцами название русского населения австро-венгерских земель, в отличие от русских (русских подданных)…».

Однак русинами були не тільки західні українці. Раніше всі українці називалися русинами, а етнонім цей походить саме з Середнього Подніпров'я. Етнонім «русини» — перша самоназва українського народу, який пізніше, з певних причин змушений був її змінити, що, до речі, зустрічається й у інших народів.

В Енциклопедії українознавства дається таке пояснення: «Rutheni (латинське Rutheni, Ruteni) синонім назви русини, українці». Крім того, підкреслюється, що в кінці ХІХ — початку ХХ століття назву «рутени», «рутенський» (нім. Ruthenen, франц. Ruthenes, англ. Ruthenians) вживали ... для відмінності термінів «русини», «руський» від «русские», «русский».

Чому ж тоді в поширених радянських і російських виданнях стверджується, що К. Клаус назвав елемент на честь Росії?

Коріння помилкових визначень в радянських і російських енциклопедіях міститься у виданнях царської Росії. У тому ж Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона знаходимо наступне: «… название рутения происходит от Rutheniа, что означает Россия». Однак відомо, що в царській Росії українців не визнавали окремим народом, і усе, що стосувалося українців, поширювалося на всіх росіян.

Зі сказаного видно, що поширене кремлівською пропагандою твердження про те, що рутеній названий на честь Росії, не відповідає дійсності. По-перше, Карл Клаус не називав рутеній на честь Росії, а зберіг назву, дану Озанном. По-друге, словами Rhutheni, Rhuthenia латиною називали українців-русинів і їхню країну, а широковживаною латинською назвою Росії було і залишається Russia, а не Ruthenia.

Таким чином, не тільки назву Русь, а й назву хімічного елемента рутенію, як багато чого іншого, росіяни намагаються привласнити собі, хоча обидві вони по праву належать українцям.