Останнім часом широкої популярності набула версія походження українців від якихось міфічних «укрів», назви могутнього та невідомого древнього народу. То хто ж такі ці укри і яке відношення вони мають до України й українців?

Сучасні російські автори приписують введення до наукового обігу терміну «укри» польським діячам кінця XVIII – XIX столітть Я. Потоцькому і Т. Чацькому.

Та чи дійсно це так? Почнемо з Я. Потоцького. Польський граф-емігрант, а згодом російський чиновник, Ян Потоцький в своїй праці «Историко-географические фрагменты о Скифии, Сарматии и славянах», виданій 1795 року в Парижі французьскою мовою, взагалі про укрів не згадує. Там він вперше назвав «українцями» чи «малоросами» окремий слов'янський народ, що мешкав в давнину в Подніпров'ї і розділявся на 4 племені — полян, древлян, тиверців і сіверян.

Що стосується Т. Чацького, він справді цікавився цією проблемою. Проте уважне прочитання праць Т. Чацького засвідчує, що він не був першим, хто згадав про племена укрів, і до того ж він рішуче заперечив причетність цих племен невідомого походження до етногенезу українців.

Отже ми підходимо до питання: чи існували укри і хто вони такі? Виявляється, що так, укри існували і були слов'янами.

Історичною наукою достовірно встановлено, що в ранньому середньовіччі дійсно існувало слов'янське плем'я з назвою «укри», «украни» (лат. uchri), що входило в племінний союз ратарей (полабські слов'яни). Про нього, зокрема, згадує німецький хроніст Відукінд Корвейський в третій книзі «Діянь саксів».

На доказ цьому наводяться історичні повідомлення й інших німецьких хроністів та конкретні факти існування у Балтійському Помор'ї землі Укрмарка та слов'янського племені укрів, що було відоме в ІХ – XII століттях. Сьогодні в німецькому місті Таргелов навіть відкрито музей слов'ян-укрів.

Цікаво, що про укрів, справжніх, а не вигаданих, знали і в дореволюційній Росії. В російській історіографії вперше про укрів згадує М. Надєждін у 1837 році. Про них писали також у своїх трудах П. Шафарик, О. Гільфердінг, А. Павинський, І. Первольф, М. Любавський та інші.

Укри мешкали на західному побережжі Одеру, а оскільки ця річка розділяла племенні союзи лютичів та бодричів, то різні дослідники відносять їх то одних, то до інших. Свою назву вони отримали від назви притоку Одеру річки Укри (нім. Ucker).

Подальша доля цього племені невідома. Очевидно, що частина їх була асимільована німцями, частина можливо емігрувала на схід. Відомо наприклад, за свідченням літописця, що давньоруські племена в'ятичів і радимичів походили з ляхів.

Літописець, пояснюючи найменування «радимичі» і «в'ятичі», називає їх прямими нащадками Радима і Вятка. До цього він приєднує легенду про те, що вони були братами, походили від ляхів, тобто були вихідцями з західних земель, і що вони прийшли колись на Русь зі своїми людьми і осіли на ріках Сожі і Оці (див. Лаврент'ївський літопис): «Радимичи бо и вятичи от ляховъ. Бяста бо 2 брата в лясех, — Радим, а другий Вятко». У тому ж літописі під 984 роком знову йдеться про радимичів: «Быша же радимичи от рода ляховъ; прешедъше ту ся вселиша, и платить дань Руси».

Чи правдива ця легенда? Чи справді радимичі і в'ятичі західнослов'янського походження? Сьогодні деякі російські вчені доводять західнослов'янське походження новгородських словен та псковських кривичів (В. Янін, А. Залізняк та ін.).

Цікавою є також гіпотеза сучасного молдовського дослідника Р. А. Рабиновича про походження назви племені уличів. Він вважає, що вона походить від назви західнослов'янського племені лютичів.

Зауважимо також на подібності назв українських древлян, полян та волинян з полабськими племенами древан, полян (поляків) та велинян.

Отже очевидно, що ані Я. Потоцький, ані Т. Чацький, ані хтось інший укрів не вигадував. Це давнє західнослов'янське плем'я дійсно існувало, пам'ять про нього зафіксована у багатьох письмових джерелах і досі зберігається в Німеччині у назві Уккермарк.

Проте тісно пов'язувати тих укрів з сучасними українцями досить складно. Не зрозуміло, як назва полабських укрів могла стати етнонімом для одного із східнослов'янських народів.

На світлині: музей — селище укрів