Дехто вважає, що святкування Нового року 1 січня на території сучасної України почалося з 1700 року завдяки указу російського царя Петра I, який запозичив цю традицію в Голландії. Та чи так це насправді?

Спочатку Новий рік для наших предків був цілком весняним святом. Оскільки у багатьох стародавніх народів святкування, зазвичай, співпадало з початком відродження природи і в основному було приурочене до березня — початку землеробських робіт, то й давні слов'яни початок нового року асоціювали з приходом весни.

Точно сказати, як святкували Новий рік в язичницькі часи на теренах Русі, не можуть жодні історичні джерела, але найімовірніше його пов'язували з появою нового місяця та святкували в переддень весняного рівнодення. Саме з тих далеких часів дійшли до нас щедрівки: «Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка …». Весняним Новий рік в Україні був аж до XІІ століття.

З приходом християнства місцева церква прийняла греко-візантійський церковний обряд і запровадила юліанський календар. Згідно з рішенням Нікейського собору, церковний новий рік відзначали 1 вересня. За церковними переказами саме ця дата відповідає даті створення світу. Тому 1 вересня наші предки почали святкувати день преподобного Симеона Стовпника або Семена, який символізував прихід нового року.

Загально відомо, що 4 жовтня 1582 року римський папа Григорій XIII замість старого юліанського ввів новий календар. Після четверга 4 жовтня відразу настала п'ятниця 15 жовтня (тоді різниця складала 11 днів). Першими новий календар прийняли Іспанія, Італія, Португалія та Річ Посполита.

Із впровадженням папою Григорієм XIII нового календаря, що отримав назву григоріанського або «нового стилю», літочислення почало вестись не від створення світу, а від народження Ісуса Христа, і всі європейські народи перейшли на святкування Нового року 1-го січня.

Натомість Російська православна церква, хоча й визнала неточність юліанського календаря, однак відмовилася переходити на григоріанський через те, що за новим стилем збивалася дата святкування Великодня. Але українські землі на той час згідно з Люблінською унією 1569 року вже входили до складу Речі Посполитої, а 1596 року відбулася Берестейська унія, що мала на меті об'єднання з Римським престолом. Тому тут початком нового року також вважалося 1 січня, а літочислення велося відповідно «від Різдва Христового».

Після приєднання українських земель до Московської держави у 1654 році та підпорядкування Київської митрополії Російській православній церкві 1686 року не тільки в Правобережній Україні, що продовжувала знаходитися під юрисдикцією Польщі, а й у Гетманщині (підросійській Лівобережній Україні) продовжувало зберігатися григоріанське літочислення, а новий рік починався 1-го січня. Про це свідчать козацькі літописи, наприклад, Літопис Самовидця, та інші документи тих часів. Цікаво, що деякі автори, які жили на Лівобережжі у другій половині XVII століття, інколи наводять у дужках дату «від створення світу» – очевидно, щоби було зрозуміло росіянам.

Це підтверджується й самим указом Петра І, в якому було зазначено: «7208 году декабря в 20 день великий государь царь и великий князь Петр Алексеевич, всея Великия и Малыя и Белыя России указал сказать: Известно ему великому государю стало, не только что во многих европейских христианских странах, но и в народах словенских, которые с восточною православною нашею церковью во всем согласны, как: волохи, молдавы, сербы, долматы, болгары, и самые его великого государя подданные черкасы (так тоді називали українців. – Авт.) и все греки, от которых вера наша православная принята, все те народы согласно лета свои счисляют от Рождества Христова в восьмой день спустя, то есть, января с 1 числа, а не от создания мира, за многую рознь и считание в тех летах, и ныне от Рождества Христова доходит 1699 год, а будущего января с 1 числа настает новый 1700 год, купно и новый столетний век; и для того доброго и полезного дела указал впредь лета счислять в приказах, и во всяких делах и крепостях писать с нынешнего января с 1 числа от Рождества Христова 1700 года».

Отже українці з самого початку святкували Новий рік разом з усією Європою, а саме 1 січня. Але оскільки в Російській православній церкві використовувався, й досі використовується, юліанський календар, то з'явилося ще одне свято, так званий старий Новий рік, яке припадало на день святого Василя, тобто 14 січня (сьогодні різниця між старим і новим стилями складає 13 днів).