Росія часто позиціонує себе чи не найсвятішою православною країною, а росіяни люблять виказувати себе дуже набожними. Звідси й з'явилися міфи про месіанство Росії, про російський «народ-богоносець» тощо. Та чи так це насправді?
Насправді релігійність росіян завжди була нещирою, а лише зовнішньою, відверто показушною. Про це писали ще численні мандрівники, які побували в Московії.
Італієць П. Кампані, наприклад зазначав: «Молитву господню знают очень немногие, а символ веры, десять заповедей и богородицу знают чрезвычайно редко. <…> В праздничные дни московиты не освобождаются от занятий и телесного труда, они считают, что в эти дни запрещается не труд, а греховные поступки. По крайней мере, по их словам, почитание праздничных дней пошло от иностранных обычаев, и восходит к иудеям, а их обряды у них запрещены. Прекращение работы подобает богатым и духовным лицам, бедные же, так как они живут одним днем, не могут прекратить работу. Таким образом, всегда, будь это день пасхи или рождества, они трудятся».
Інший мандрівник, німець Й. Г. Корб, відмічає, що для московітів більш важливою є зовнішня, обрядова складова релігії, замість внутрішньої, духовної. Так, наприклад, він з подивом писав про важливість для них у який спосіб хреститися: «Я уже прежде сказал об изменении способа креститься. Вероятно ли, чтобы это было важно касательно правил истинной веры, как кто крестится — одним ли, двумя или тремя перстами либо подняв всю руку? <…> у москвитян вся вера и все средство к спасению состоит в способе креститься, так как весьма мало между ними таких, которые бы знали самые обыкновенные и самые краткие молитвы „Отче наш“ или „Богородице Дево“».
Відомий літературний критик В. Бєлінський 1847 року у листі до М. Гоголя писав: «По-Вашему, русский народ — самый религиозный в мире: ложь! Основа религиозности есть пиетизм, благоговение, страх божий. А русский человек произносит имя божие, почесывая себе задницу. Он говорит об образе: годится — молиться, не годится — горшки покрывать. Приглядитесь пристальнее, и Вы увидите, что это по натуре своей глубоко атеистический народ. В нем еще много суеверия, но нет и следа религиозности …».
І це стосується не лише пересічних росіян. Навіть кращі представники російського народу не відрізнялися релігійністю. Мабуть багато хто знає, що «солнце русской поэзии» О. Пушкін є автором горезвісного пасквілю на біблейську тему під назвою «Гавриилиада», в якому висміюється Благовіщення.
Менш відомо, що й іншому «солнцу», на цей раз «бардівської поезії», радянському актору й автору-виконавецю пісень В. Висоцькому також не давали спокою лаври богохульника. Так в одному зі своїх віршів під назвою «Песня плотника Иосифа» він також висміює все те ж саме Благовіщення:
Ох, я встречу того Духа,
Ох, отмечу его ухо.
Дух – он тоже духу рознь.
Коль святой, так Машку брось.
Машка – вредная натура,
Так и лезет на скандал.
Разобиделася, дура …
Для тих, хто не зрозумів, «Машка» — це Богородиця, яку церков (і не тільки церков, до речі) оспівує як Матір Божу, як Мадонну. Всім прихильникам творчості цього горе-поета рекомендую знайти і прочитати цей вірш.
У згаданому листі до Гоголя Бєлінський також зазначає: «Религиозность не привилась … даже к духовенству; ибо несколько отдельных, исключительных личностей, отличавшихся тихою, холодною, аскетическою созерцательностию — ничего не доказывают. Большинство же нашего духовенства всегда отличалось только толстыми брюхами, теологическим педантизмом да диким невежеством».
З тих пір нічого в Росії не змінилося. Варто пригадати хоча б відомий інцидент зі священиком Російської православної церкви, який в трапезній московського храму ікони Божої Матері «Троєручниця» (район Орєхово-Борисово) із захватом співав злодійську пісню «Мурка».
Сьогодні в Росії до церкви ходять не лише злодії в законі, а й комуністи разом з комсомольцями і піонерами та колишні номенклатурниками на чолі з Путіним, оскільки як тільки «комунізм» закінчився всі одразу ж стали православними. Та це не заважає їм скоювати злочини як проти власного народу, так і проти інших — у Чечні, Грузії, Сирії, в Україні, — вбиваючи тисячі цивільних людей.
Хтось сказав, що релігійність росіянина полягає лише в тому, що перед тим, як зарубати когось сокирою, він обов'язково перехреститься. І це, на жаль, гірка правда.
