11 січня відзначається Всесвітній день «дякую». Звичайно, для кожної країни слова вдячності звучать по-різному, але їхня суть від цього не змінюється.

В українській мові сьогодні вживаються два слова для висловлювання подяки – «спасибі» та «дякую», які мають різну етимологію. Більш прозорим є походження і значення слова «спасибі». Давній слов'янський вираз: «Спаси, Боже!» в процесі використання злився в одне слово. Сталося це порівняно недавно. У писемних пам'ятках це слово вживається починаючи з XVI століття.

А ось слово «дякую» має набагато давнішу і складнішу історію. Деякі мовознавці виводять його походження від німецького "danke" через посередництво польської мови. Академічні словники однозначно подають його як полонізм, запозичений з німецької мови.

Так, в «Этимологическом словаре» Макса Фасмера читаємо: «дяковать „благодарить“, дяка „благодарность“, зап., южн. (Даль), укр. (по)дяка — то же, дякувати „благодарить“. Через польск. dzięk м., dzięka ж. „благодарность“, dziękować „благодарить“ (с XIV в.) из средневерхненемецкого dank „благодарность“, danken „благодарить“.

Слідом за ним 7-митомний „Етимологічний словник української мови“ (найповніший на сьогодні подібний словник) повідомляє, що слово „дяка … — запозичене з німецької мови через польську“. Проте подібні твердження виглядають поверховими та непереконливими.

По-перше, ареал розповсюдження слів із коренем „дяка“ надзвичайно широкий. Він охоплює майже всі германські мови (німецька 'danke', голландська 'dank', англійська 'thank', скандинавські 'tak', 'takk'), усю групу західнослов'янських мов (чеська 'děkuji', польська 'dziękuję', словацька 'ďakujem'), а також окрім української мови вживається ще й в білоруській „дзякуй“.

По-друге, слова з цим коренем використовуються в деяких діалектах російської мови. Так, наприклад, як випливає із „Словаря русских народных говоров“, слово „дяка“ в значенні „благодарность“ зустрічається в південно-західних говірках російської мови, а також у ветлузькій говірці (Костромська губернія).

Але це ще не все. У зазначеному словнику зафіксовано цілу низку похідних слів з основним, а також семантично близькими значеннями, а саме: „дяканье – «усердное угощение, потчевание» (Калузька, Тверська губернії); дякать – «благодарить, говорить спасибо» (Тверська губ.), «угощать, потчевать» (Калузька губ.); дяковать – «благодарить» (південно-західні говірки, Тверська губ.), «проявлять уважение, кланяться» (Ярославська губ.), «угождать, ублажать» (Орловська губ.)“.

Отже можна стверджувати, що слово „дяка“ та похідні від нього існували в українській мові принаймні ще з часів Давньої Русі, тому й збереглися у деяких російських говірках.

Усіх нас ще з дитинства навчають казати чарівне слово „дякую“. Воно виражає зичливість та повагу, а тому це слово вирішили вшанувати і за ініціативою ООН та ЮНЕСКО запровадили на його честь Всесвітній день „дякую“. Запровадили таке свято аби нагадати людям про можливість гарних манер та вміння висловлювати вдячність. Цього дня бажано подякувати усім близьким та рідним, тим, хто є поруч із вами та тим, хто вам небайдужий.

Психологи стверджують, що слово „дякую“ дійсно чарівне і здатне творити дива. Крім того, слова вдячності здатні змінити наше життя на краще, бо вони налаштовують на позитив та покращують взаємовідносини. А тому частіше кажіть „дякую“ і тоді добра у вашому житті буде значно більше.