Пройшов рік, і результати діяльності Зеленського багато в чому виправдали найгірші очікування противників і не виправдали найкращих сподівань сторонників.
Що ж відбувається зараз з суспільною думкою?
Розчарування у лідері у сторонників Зеленського і розчарування у народі у сторонників Порошенко.
По ідеї, розчаровані у Зеленському – це потенційні сторонники 25%. Але це не зовсім так. По-перше, важко визнати свою помилку. По-друге, сторонники Порошенка вже забули, що свого часу всі 5 років, теж сумнівалися у своєму виборі, і не без причин. І хоча за цей рік вони впевнилися у правильності свого вибору (а дехто і з релігійною переконаністю), протилежний табір йшов зовсім іншим шляхом. І тепер бувші зе-фани шукають новий об`єкт.
Оскільки ми, порохоботи, така еліта і такі розумні, що вже складаємо плани, як позбавити права голосу наших «інтелектуальних противників», чи то по результату тесту ІQ, чи то по сплаті податків, то може подивитися на ситуацію з іншої сторони?
Наш нарід не гірший і не кращий за інші народи. За Саакашвілі в Грузії свого часу проголосувало 96 %, прямо як за Лукашенко в сусідній Бєларусі. Але в першому випадку це воля народу, а в другому – адмінресурс, правда?
У 2014 році ми вибрали Порошенко не тому, що він такий класний, бо ми про нього майже нічого не знали, а тому що не такий зашкварений. А це вкупі з «закінчу війну за 2 місяці» лишало місце для надії.
Отже, «народна свідомість» — це така дуже пластична речовина. Чомусь поширена думка, що як тільки зе-виборці нажеруться свого вибору аж по вінця, то одразу побіжать голосувати за Пороха з криками «ми були не праві!» Ця мстивість ні до чого не призведе, бо в масі народ розумнішим не стане. На наступних виборах він повірить в когось іншого. Тому що для народа вибори – це лотерея. Більшість дослухається до інтуїції, частина має «працюючу схему виграшу» і лише маленька частинка знає, що цей виграний мільйон – його власний, просто тепер офіційно відмитий .
Тому, на мою думку, шляхів у нас зараз два. Перше, просувати «в маси», так би мовити ідею про обмеження права голосу. Обговорювати цю тему, подавати пропозиції, піддавати їх критиці.
Друге, вербувати сторонників. Чи ця влада, чи інша – в нас однаково повинна бути сильна громадянська позиція. А це означає, що нас стосується кожне питання.
Не заплатили вчителям? Обдурили медиків? Переслідують волонтерів?
Ми проти! Ми не розбираємось, за кого вони голосували – ми боремось проти несправедливості! Позиція : «бачили очі, що купували, а ми в домікє» — неприйнятна! Так ми в своїй власній країні будемо «в домікє», а навколо буде Росія! З такою позицією добровольці в 2014 здали би Донбас – щоб «ті» нажерлися своєю рашкою! Але ж ні. Відвоювали Славянськ, Краматорськ. А Порошенко з фракцією в 26 депутатів зміг зібрати 153 підписи, щоб відкрити засідання ВР. І деякі Слуги підписали в тому числі!
То якщо ми, порохоботи, справді така думаюча еліта, то нам би варто так само об`єднувати Україну.
