На початку парламентських перегонів була думка: О, Порошенко, Гройцсман, Вокарчук — цілих три пристойні партії, за які можна голосувати. І люди там нормальні. Не пам*ятаю, коли ще таке траплялося?
Була надія, що Зеленський покаже себе і частина його електорату піде до Вокарчука. Навіть пробачалися пасажі, щодо об*єднання з Зе і різноманітних референдумів — ну, хоче електорат звабити. Дай йому Боже успіху.
Як показало життя, 16 % за Порошенка в 1-му турі розподілилися між цими трьома партіями. 9+4+3. Нічого в Зе-вірян відтягти не вдалося. Гройсман, по ходу, пролітає, а з Голосом незрозуміло. Значна частина рейтингу, а можливо, що й половина — іде в кошик.
Сидиш і розриваєшся між бажанням вчинити, як каже серце і між логічним рішенням. Зе-лені в більшості своїй віруючі і це мінімум на пів року — рік. Нічого там не візьмеш і не переконаєш. Можна лиш тасувати ці три партії. І найбільш логічним виглядає з наших трьох гетьманів обрати одного. Самі вони не вступляться. Так, Порошенко — найбільший має рейтинг і досвід. Але в своїй партії він особисто має лиш один голос — всі рішення будуть ухвалюватися коллективно. А кадри в нього — зовсім не погані.
Тому люди — давайте зробимо по максимуму то, що зробити можна. Давайте витягнемо Україну без зброї. Бо інакше нам доведеться взяти її у руки.((
