«НІЧОГО УКРАЇНСЬКОГО НЕ ВІДДАМО, А ЧУЖОГО НАМ НЕ ТРЕБА» – ЗЕЛЕНСЬКИЙ
Як це по-українські звучить. Є і пісня у нас така «Чужого не треба, свого не віддам!».
Щось мене бендежить у такій гордій заяві.
Пасивність, самообмеженість і легковажність.
Люди, які кажуть таке, здається жили мирно, нікого не чіпали, хазяйнували у своєму краї (нам же чужого не треба!), доки дочекались війни на своїй землі.
Пропоную ментальний експеримент, що покаже наслідки життя за таким переконанням.
Уявіть собі два первісні племені що живуть поряд.
У одного установка жити мирно, хазяйнувати на городі, розводити худобу, завести сімʼю і ростити дітей, бути гостинними, захищати своїх, «чужого не треба, свого не віддам». А у друге войовниче. Вони теж звісно вміють жити мирним життям. Але можливо вони ще мають досвід потерпати від прийшлих невідомо звідки озброєних людей, які вбивають кого хочуть і забирають що хочуть.
Чекати у жертвенній позиції коли до тебе прийдуть — це дуже некомфортно, лячно, хочеться жити і не віддавати все нажите тяжкою працею. Так це племʼя збагнуло, що треба готуватись до війни, дізнатись звідки приходять ворожі загарбники, і відважилось на зухвалість. Вони випередили агресорів, напали і зробили багато вчинків, що є в наш час воєнними злочинами, а первісним племʼям сприймалось як ліквідація загрози і збагачення у загарбницькому поході.
То було раніше. З того часу лишились тільки спогади і досвід.
Войовниче племʼя помічає, що з кожним роком інше сусіднє племʼя (миролюбне) все ближче, торгівля з ними все інтенсивніше. Хто знає скільки вони будуть з нами мирно взаємодіяти, може скоро передумають. Дочекатись і потім потерпати від загарбників не хочемо, тому будемо готуватись — зброю, воїнів, запаси їжі та природних ресурсів. А також розвідка — дізнатись які у сусідів є протиріччя, слабкі місця, роздмухувати внутрішні конфлікти.
Зрозуміло, що у такій ситуації поразка миролюбних — це питання часу.
Якщо проти тебе грають у економіці, до тебе засилають шпіонів, фінансують і підтримують шкідливих людей на керівних посадах, у владі, у війську, а ти миролюбний і не займаєшся тим самим, тільки намагаєшся відбиватись на своїй території, з такою стратегією ти будеш поступово і обовʼязково програвати.
Бо боротьба іде на твоїй території. Навіть якщо ви збагнули загрозу, викрили шкідників, видворили їх зі своєї землі чи посадили за ґрати, то вам тільки дещо вдалось. Якусь кількість шкоди ворог таки наносить вам і ви не встигаєте цьому завадити. І в той же час ви моролюбні навіть не намагались узнати про слабкі місця вашого опонента, не ослабляєте його, не вербуєте і не підкупаєте його владних людей. Це протистояння, в якому твій противник дуже стараєтсья тобі напакостити, а ти миролюбний, легковажний і тільки частину його злочинів зупиняєш, коли вже не можеш терпіти. Ворог все ж наносить тобі удари і ослабляє тебе, а ти його не ослабляєш. Навпаки, він з кожної вдалим ударом, з кожною маленькою перемогою стає сильнішим тебе.
Повернемось від часу первісних племен до сучасності.
Погляньмо на Китай. Вони абсолютно не розділяють думку «чужого нам не траба». Вони дослідили чуже і знайшли для себе багато корисного. Китайці за державний кошт відправляють навчатись у західні вищі безліч своїх студентів, навчатись чужому.
Вони всіми правдами і неправдами вивчали, купували і незаконно копіювали технології, пристрої і винаході західних компаній, а потім запускали на своїй території дешеве виробництво того самого. Чуже вивчають, виробляють, роблять своїм.
По всьому світу у сувенірних крамницях египетські піраміди, Ейфелева вежа, Біг Бен, Колізей, Акрополь і т.п. китайського виробництва. Китайці зробили маленькі металеві та керамічні копії видатних культурних споруд і вони продаються у всіх столицях світу. Скопіювали чуже і заробляють на чужих.
На мою думку саме використання слів «чуже» і «своє» обмежує. Своє не значить добре. Чуже не значить погане. У людства є неосяжна кількість прекрасних культурних і технічних творів, які доступні безкоштовно або за невеликі кошти.
НАМ ЧУЖЕ ДУЖЕ ПОТРІБНО!
Ви можете сказати, що я перекрутив. Зеленський казав про війну і загарбання землі і людей, а не про освіту і економіку. Так, думаю він казав у воєнному контексті. Але ми ж до війни не готувались.
Росія намагалась віджати острів Тузла ще у 2003 році. ФСБ ще до окупації Криму активно діяла у Криму і роздавала українцям російські паспорти. І навіть після окупації Криму і частини Донбасу ми не оновлювали ППО, не зробили купу ракет, танків, БМП. Ми не вичистили російських кротів із нашої влади і спецслужб. Ми так і залишились миролюбні, легковажні.
Нам дуже повезло, що США, Велика Британія і країни НАТО не миролюбні, а весь час добре озброєні, інвестують у сильну розвідку і мають своїх агетнів впливу в росії і багатьох інших державах.
Вже нам слід навчатись найкращому досвіду у наших старших партнерів. Працювати на ослаблення росії вже своїми руками на її території, своїми спецслужбами, мати своїх завербованих політиків і фсб-шників, а не тільки просити партнерів про санкції і розвіддані.
Пропоную новий необмежений і проактивний слоган для українців:
Ми досліджуємо найкраще у світі, розвиваємо партнерство з ким нам вигідно, ослабляємо і перетягуємо на нашу сторону конкурентів і ворогів
Він не дає триматись свого і цуратись чужого. Світ великий, всі конкурують і впливають на свою користь. У нас багато роботи.
