Знаете, що... А історична зумовленість не залишає Україні шансів. Якщо дозволити розвиватися подіям так, як вони розвиваються, просто спостерігаючи за їх плином, то згодом східна хвиля народів, що переселяються, витіснить далі на захід московитів. «Далі на захід» — це Україна. Зросійщення України відбуватиметься одночасно з ісламізацією Росії. Вся двотисячолітня історія народів Східно-європейської рівнини, особливо її південного пояса, свідчить на користь вищезазначеного висновку. Екскурсів не робитиму — пруф у вільному доступі.
Москалі сьогодні претендують на Україну так само, як азіати — на їхню територію. Таджики та даги в Москві — те саме, що витиснення української мови росыйською у Франіку чи в Київі. Очевидно, що державні кордони, як складова інститутів врегулювання міжнародних відносин, на межі тисячоліть не змогли зупинити загальноісторичну тенденцію міграції народів через Східно-європейську рівнину. Заселення Європи сирійцями, пакистанцями, африканцями — частина загального процесу. Щодо нашого питання, то залишивши за дужками політичні, культурні та економічні фактори міграції, в сухому залишку матимемо мапу Євразії з стрілками, спрямованими зі Сходу на Захід та Північ в районі Далекого Сходу, Середньої Азії, Північного Кавказу, Донбасу...
Я навмисно припустив умову «якщо дозволити розвиватися подіям так, як вони розвиваються». Це залишає простір для дій. Зупинити інфільратів можна. Щоб це зробити, з нашого боку повинні бути дії, швидкі та екстремально сконцентровані за впливом. Такі дії зазвичай називають екстремізмом, при цьому на побутовому рівні змішуючи їх з тероризмом, що є помилкою. Тероризм -то лише один з радикальних інструментів екстремізму.
Закликаючи до екстремізму, я не закликаю до тероризму.
Екстремізм означає тільки те, що екстремальний тиск заходів має нівелювати їхнє закоротке плече на терезах історичного протистояння. Якщо тільки екстремізм несе порятунок, то чи варто застосувати його, а чи варто відмовитись через етичні вагання? Як би вчинили Ви?
Насправді екстремізм тут не єдиний, а третій з двох інструментів історичного впливу, що існують. У випадку з західним проникненням — варязьким, польським, американським — мав місце вплив більш розвиненої і ефективнішої за діями культури, тобто справу робила якість відносин та технологій прибульців. Східне проникнення відбувалося за рахунок кількісного показника та широкого впливу у часі та просторі.
Цивілізація, яка збирається опиратися проникненню, теж мусить мати в потенціалі один з цих двох видів зброї. Україна має... Власне, що має Україна? Ані першого — якісного, ані другого — кількісного. Невже залишається самий екстремізм? Бомби, погроми, громадянська війна і різанина? І так, і ні.
Європейська інтеграція України — це і є застосування зброї першого типу, запозичення його у більш розвиненої культури Заходу, який, в свою чергу усвідомлюючи цивілізаційні небезпеки, що існують для нього, охоче надає нам можливість отримати та опанувати цю зброю. Україна має йти шляхом такого запозичення, бути старанним учнем, ба навіть більше — навчатися за інтенсивною програмою, навчатися екстремально. Тут ми дійшли поєднання двох видів зброї, синергія якого збільшує потужність кожного з них. Якісний екстремізм, або, якщо ваша ласка, екстремальна якість. Все треба робити швидко і без вагань.
Натомість що маємо? На тлі реальної московитської небезпеки, відмова України від західних цивілізаційних надбань — це дещо, що не має певної назви, а містить в собі у різній мірі елементи дурості, ворожості, егоїзму, незрілості, вузькокорпоративної користі, злого наміру, містечкового рагульства. врешті-решт. Я тут сказав був — «відмова України»... Трохи не так: насправді у кожної дії є ім'я, по-батькові, прізвище і номер паспорта. Випадки з Ryanair, з відмовою від співпраці з неупередженими міністрами-легіонерами, з повзучою русифікацією українського простору, яке не зустрічає спротиву — тому приклад. І не тільки це, прикладів багато, від не-ринку землі і депутатської недоторканості до судової не-реформи і чисто азійського кумівства в усіх гілках влади.
Ще є четвертий сценарій — природний. Можна розслабитись, віддатись течії і спостерігати, як красиво пхне крізь нас Історія, як одна культура поглинає іншу, у даному випадку російська — українську. А за сто років матимемо і мусульманський Київ. Якісна Меланхолія гарантована.
На фото: заміна у 2004 році канонічного образу Володимира Великого на грошовій купюрі номіналом 1 гривня на анахронічний образ, типовий для північно-східних регіонів, як приклад повзучого впливу спорідненої, але відмінної культури.
