Ми живемо у темні часи. У нашої нації на порозі велика битва. Ще одна головна битва за виживання. Попередню ми пережили 24 лютого, коли зламали плани ворога. Сьогодні у нас ще більше випробувань. Ми повинні будемо зламати орду, таку саму, яку відчайдушно знищували незламні воїни Русі, козаки Запорізької Січі та воїни УНР і УПА.
Цей рік дуже історичний для всієї планети. Відійшли у кращий світ великі історичні постаті минулого століття, знову відновилася загроза ядерної війни, голоду та місцевих конфліктів, які відбуваються в багатьох точках світу. Але не сперечаючись, наша війна є апогеєм сучасної історії. Ми змінили майбутні війни. Вже безповоротно. Наше ведення війни вважалося неефективним та незрозумілим на початку лютого. Показавши наш дух, українці були сприйняті надлюдьми, спартанцями, феніксом, який прийняв удар та відродився у новій красі. Ми не маємо іншого вибору, як продовжити будувати велику націю з єдиною ідеєю – побудова особистості.
Кожен українець – це метелик, який кожним помахом крилець може зробити щось корисне для країни. Це його обов'язок. Якщо він цього не до кінця усвідомлює, вихід один – змінюватися та усвідомлювати кожному громадянину свою власну відповідальність, бо без змін не буде розвитку та формування ідеї нації.
Яка б на нас не чекала загроза, ті хоробрі якості, які допомогли нам зберегти свободу тричі з початку двадцять першого століття, ще раз стануть нашою неймовірною силою у протистоянні тотальному злу. Ми вистоїмо як нація, відновимось та продовжимо свій розвиток до нових вершин.
«Кажуть, що навіть така дрібниця, як помах крила метелика, може, зрештою, стати причиною тайфуну на іншому кінці світу».
