Років 6 тому мені подзвонив дід Міша. Це був його єдиний дзвінок на мій мобільний. За все життя.
- Владік, скажи, а ти будеш в Березань їздить? У будущем...
Тоді в сім'ї йшла розмова, продавати стареньку хату в селі, чи ні. В дитинстві мене часто відправляли туди, на малу батьківщину нашого роду. На канікули. Щасливі дні...
З часом померли або знесилились майже всі, хто вів там господарство. Дід хотів переконатись, чи не збираюся я господарювати там. Чи займатимусь домом, городом, садком.
Машини в мене не було. Дітей у мене не було. Грошей у мене не було. І перспектива їздити за 85 км від Києва і вкладатись в щось мені здавалась примарною. Я сказав, нехай продають.
Так вийшло, що частина грошей за продану хату тоді була передана ріднею моєму татові. І згодом, коли мені не вистачало на купівлю першої у житті машини — 10-річної Chevrolet Aveo, — цими ж грішми тато мені й «домазав».
З часом я продав стареньку Aveo, доклав, і взяв в салоні новий Hyunday Accent.
А ще з часом, після народження сина, коли в седані моїй сім'ї стало тісно, я продав Accent, доклав, і взяв Mitsubishi Eclipse Cross. Просторий, високий і дуже гарний.
Купівля синього Mitsubishi збіглась з повномасштабним вторгненням Росії в Україну у лютому 2022-го. Власне, у вечір звернення Путіна з своїм гівно-історичним екскурсом, який передував повномасштабній війні, ми з кумом «обмивали» цю покупку. А вранці 24-лютого, коли Київ почали бомбити, на тахометрі мого нового авто не було ще і 100 км пробігу.
Через 3 дні після покупки я жалкував, що витратив такі великі гроші на річ, яка стоїть на вулиці. В будь-яку мить у неї могла влучити куля чи снаряд.
Через 10 днів після покупки це авто врятувало життя моїм дружині і сину. Коли я вивозив їх з Києва. Під обстрілами.
Через 14 днів після покупки на цьому авто я повернувся до напівоточеного армією РФ Києва і почав розвозити містом і передмістями ліки і продукти стареньким. На ньому ж вивозив людей, що звертались, з Києва. Щоразу вертаючись назад, возив сюди ліки й продукти з Тернополя і Дубно, Рівного і Гайсина, Івано-Франківська і Білої Церкви.
Зараз бойові дії перемістились на схід і південь України. А у лютому й березні 2022-го я багато думав про це авто. В ньому я спав на трасі. В ньому я запарював Мівіну. В ньому рятував людей. В ньому зберігав все, що вважав важливим. В ньому возив все, що хтось чекав. І зараз везу. В той же Мощун.
В якийсь момент я ночував на Одеській трасі в машині. Бо не встиг доїхати до Києва до комендантської. І в місто мене не пустили. В лісі поруч чутна була перестрілка. І я згадав, з чого все почалось. Прадідова хата — 》 10-річний Chevrolet Aveo — 》новий, але маленький Hyunday Accent -》новий, просторий Mitsubishi Eclipse Cross.
Мій прадід Олексій в Другу Світову був водієм. Дійшов до Берліну, підвозячи снаряди. Здається, в день, коли я сказав дідові Міші про його хату «продавайте», душа прадіда Олексія вилетіла з хати.
А коли я купив на частину тих грошей Aveo — душа прадіда Олексія влетіла в авто. А потім з Aveo перелетіла в Accent. По трейд-іну.
А за 3 дні до бомбардувань Києва з Accent"у перебралась в великий і гарний Mitsubishi.
Дід Міша, Вас вже немає. Зараз би я відповів Вам інакше. Але знайте. Кращого штурмана за душу прадіда Олексія — нема. Завдяки його душі ми всі живі. Я, дружина, син. І ще кілька десятків людей. Яких ми разом витягнули з Києва у березні. Разом з душею прадіда Олексія. Без таких штурманів війни не виграють.
Подивіться яка ж вона красива! Душа мого прадіда Олексія.
P.s. прадід Олексій, коли ЗСУ звільнять Херсон, — в перший же день поїдем з тобою туди. Там — моя університетська подруга. Нещодавно з нею обірвався зв'язок, бо росіяни вимкнули українських операторів. Я знаю, що їй слід буде привезти. Встиг з'ясувати, поки ми спілкувались.
Вибудовуй маршрут, прадіде Олексій!
